Згідно з ч.4 ст.280 КПК України «Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. КОПІЯ ПОСТАНОВИ НАДСИЛАЄТЬСЯ СТОРОНІ ЗАХИСТУ, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, ЯКІ МАЮТЬ ПРАВО ЇЇ ОСКАРЖИТИ СЛІДЧОМУ СУДДІ».
Згідно з п.2 ч.1 ст.303 КПК України «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження».
Згідно з абзацом 2 ч.5 ст.219 КПК України «Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею ВКЛЮЧАЄТЬСЯ у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу».
Для відповіді на питання – чи є невиконання детективом вимог КПК України , які у тому числі згідно з ч.4 ст.280 КПК України полягають у повідомленні сторони захисту про зупинення досудового розслідування, окремою підставою для скасування постанови про зупинення досудового розслідування, необхідно відповісти на наступні питання:
- Чи є відповідне порушення суттєвим, тобто таким, яке порушує основні права особи
- Чи може подальше відновлення досудового розслідування відновити порушені права
- Які наслідки для досудового розслідування у разі скасування постанови про його зупинення
1) Постанова ВС у справі 235/7266/21 від 05 липня 2023 року
«Необґрунтованими є і доводи прокурора про те, що у слідчого судді відсутні повноваження на скасування рішення про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні після його відновлення за рішенням уповноваженої особи. Закон не встановлює заборони щодо скасування рішення слідчого про зупинення досудового розслідування після його відновлення. За приписами ч. 2 ст. 305 КПК провадження за скаргою на рішення слідчого закривається у разі самостійного скасування цього рішення слідчим або прокурором, чого у цьому кримінальному провадженні зроблено не було.
Скасування постанови про зупинення досудового розслідування і відновлення досудового розслідування має вочевидь різні правові наслідки, адже СТРОК ІЗ ДНЯ ВИНЕСЕННЯ ПОСТАНОВИ ПРО ЗУПИНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ДО ДНЯ ЇЇ СКАСУВАННЯ ВКЛЮЧАЄТЬСЯ У СТРОК ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ (див., серед інших, постанову ККС від 06 червня 2023 року в справі № 343/828/22, провадження № 51-2574км23), тоді як строк із дня винесення такої постанови до винесення постанови про відновлення кримінального провадження у строк досудового розслідування не включається, що прямо впливає на визначення дати його закінчення».
2) Постанова ВС у справі № 343/828/22 від 06 червня 2023 року
«…процесуальні наслідки після скасування що слідчим суддею, що прокурором постанови слідчого про зупинення досудового розслідування повинні бути однаковими. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПОМИЛКИ СТОРОНИ ОБВИНУВАЧЕННЯ НЕ МОЖУТЬ ОБМЕЖУВАТИ ПРАВА ТА ІНТЕРЕСИ СТОРОНИ ЗАХИСТУ».
«…колегія суддів приходить до висновку, що у разі скасування прокурором постанови про зупинення кримінального провадження строк із дня винесення відповідної постанови слідчого до дня її скасування прокурором включається у строки досудового розслідування».
3) Факт скасування постанови про зупинення досудового розслідування є підтвердженням відповідного порушеного права Особи. Саме яке право порушене:
- право, що закріплене у ст.6 Європейській Конвенції з Прав Людини, а саме «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом». Безпідставне затягування досудового розслідування, що випливає з факту скасування постанови про зупинення досудового розслідування, безпідставно відтермінує наслідки закінчення досудового розслідування згідно з ч.2 ст.283 КПК України, у тому числі звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, тобто порушує право людини на розгляд його справи упродовж розумного строку судом.
4) РІВНІСТЬ СТОРІН ЗМАГАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ. Наведу певну практику ЄСПЛ:
- Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення й захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», заява № 17362/03, рішення від 23.09.2014, остаточне рішення від 23.12.2014)
- Згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї з складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом. Заявникові було важливо мати доступ до матеріалів своєї справи і отримати копію документів, які в ній містилися, для того, щоб мати змогу оскаржити офіційний протокол стосовно його дій. Не маючи такого доступу, заявник не зміг підготувати адекватний захист і скористатися принципом рівності сторін змагального процесу всупереч вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини у поєднанні з п. 3 ст. 6 (справа «Фуше проти Франції», заява № 22209, рішення від 18.03.1997)
- Той факт, що заявникові та його захисникам не був наданий відповідний доступ до документів (…), призвів до посилення труднощів у підготовці його захисту (справа «Моісєєв проти Росії», заява № 62936/00, рішення від 09.10.2018).
5) Згідно п.18 ч.1 ст.3 КПК України «слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні». Згідно ч.2 ст. 33-1 КПК України «Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті». Неповідомлення сторони захисту щодо зупинення досудового розслідування позбавляє права на ВЧАСНЕ звернення до слідчого судді за судовим контролем, та таке право з’являється у сторони тільки тоді, коли сторона дізнається про існування такої (таких) постанов. ТОБТО В ПОРУШЕННЯ ВИМОГ ЧИННОГО КПК УКРАЇНИ, КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ ТА КОНВЕНЦІЇ, НЕПОВІДОМЛЕННЯ СТОРОНИ ЗАХИСТУ ВІДПОВІДНО ВИМОГ СТ. 280 КПК УКРАЇНИ ПРО ЗУПИНЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ Є ПРИХОВУВАННЯМ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ВІД КОНТРОЛЮ СЛІДЧОГО СУДДІ, ПОЗБАВЛЕННЯМ ПРАВА ОСОБИ НА ВЧАСНЕ ЗВЕРНЕННЯ З СКАРГОЮ НА ВІДПОВІДНУ ПОСТАНОВУ ДО СЛІДЧОГО СУДДІ.
6) Згідно з ст.19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Порушення вимог ст. 280 КПК України вочевидь є порушення приписів ст. 19 Конституції України.
7) У КПК України, окрім випадку зупинення та відновлення досудового розслідування відповідно до вимог ст. 280-282 КПК України, коли строки не враховуються у загальний строк досудового розслідування, є також виконання вимог ст. 290 КПК України, де строк виконання вимог статті не включаються в строк до судового розслідування. Так у ч.1 ст. 290 КПК України також зазначено про обов’язок повідомити сторону захисту про завершення досудового розслідування. Наслідки невиконання такого повідомлення сторони захисту під час виконання вимог ст.290 та ст. 280 КПК України є однакові за своєю правовою природою, тобто завершення досудового розслідування вважається не здійсненним у разі неповідомлення сторони захисту, так як відбулося у непередбачений КПК України спосіб. (Хочу звернути увагу на Постанову ВС у справі 308/4632/22 від 1 серпня 2024 року, Постанову ВС у справі 523/6387/22 від 25.07.2024). Саме так з неповідомлення сторони захисту під час виконання вимог ст. 280 КПК України, так як відповідно до приписів КПК України зупинення досудового розслідування без повідомлення сторони захисту є здійсненням зупинення досудового розслідування у непередбачений КПК України спосіб.
Між іншим, тут слід згадати й п.2 ч.3 ст.87 КПК України, де зазначено, що недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Також зверну увагу на Постанову ВС у справі 760/5653/22 від 21.12.2023, де ВС погодився з наступним:
«Так, на спростування таких посилань суд першої інстанції зазначив, що згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, у період з 10 грудня 2021 року до 10 травня 2022 року та з 11 до 19 травня 2022 року ні слідчий, ні прокурор не приймали процесуальних рішень у кримінальному провадженні, відомостей про підтвердження направлення засобами поштового зв`язку та вручення обвинуваченим, їхнім захисникам і представнику потерпілого вищезазначених постанов прокурор не надав. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що стадія відкриття матеріалів провадження в порядку, встановленому ст. 290 КПК, закінчилася 28 лютого 2022 року, у разі створення нових матеріалів досудового розслідування сторона обвинувачення повинна повторно відкрити матеріали досудового розслідування учасникам кримінального провадження, а доказів того, що сторона обвинувачення повторно надавала учасникам кримінального провадження доступ до матеріалів досудового розслідування, суду не надано. З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що в разі прийняття прокурором будь-яких процесуальних рішень у ході кримінального провадження ця інформація була б зазначена в реєстрі матеріалів досудового розслідування, А ТАКОЖ ІСНУВАЛИ Б ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХНЬОГО ВРУЧЕННЯ ЧИ НАПРАВЛЕННЯ СТОРОНАМ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ».
Тобто відсутність підтвердження вручення або направлення сторонам кримінального провадження відповідного повідомлення дорівнює тому, що відповідна процесуальна дія вважається такою, що не відбулась.
8) Також слід звернути увагу на наслідки надсилання повісток про виклик до слідчого за відсутності доказів їх надсилання або вручення.
9) Думка, про яку промовчати також не можна (хоча вона не має безпосереднього відношення до допису), це думка викладена у Постанові ВС у справі 757/21858/22 від 11 липня 2024 року.
Цитата 1: «Отже, під час проведення підготовчого засідання, суд не зважив на те, що норми чинного КПК України не надають суду повноважень до ухвалення вироку оцінювати рішення слідчого, прокурора, слідчого судді, оскільки з`ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого судового засідання, а також те, що суд не наділений правом досліджувати докази, що стосуються цих рішень, так як такі обставини можуть бути досліджені судом під час судового розгляду».
Комментар 1: Будемо вважити це думкою не ВС суду, а саме вказаної колегії суддів, так як ВС звертав увагу неодноразово, що саме під час підготовчого засідання може бути надана оцінка ухвалам слідчих суддів.
Цитата 2: «Крім того, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що постанови слідчого та прокурора від 09 березня 2022 року не внесені в ЄРДР, а отже, на думку суду, це є істотне порушення процесуального закону. Такий висновок суперечить позиції ВС, викладеній в постановах від 05 лютого 2019 року (справа № 607/11498/15-к), 09 вересня 2020 року (справа № 761/2834/15-к), 14 лютого 2022 року (справа № 477/426/17), 15 вересня 2022 року (справа № 168/411/21), ВП ВС від 26 березня 2019 року (справа № 807/1456/17), згідно якої ЄРДР є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, які використовуються для формування звітності, а також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та законодавства, яким урегульовано питання захисту персональних даних та доступу до інформації з обмеженим доступом. Таким чином, витяг з ЄРДР не є процесуальним рішенням, а отже, не породжує жодних правових наслідків».
Комментар 2: «Ну да, ну да. Скажімо згідно ч.4 ст. 280 КПК України «Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого, дізнавача за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до ЄДИНОГО РЕЄСТРУ ДОСУДОВИХ РОЗСЛІДУВАНЬ». Тобто обов’язок внесення до ЄРДР прямо передбачено у КПК України, але невиконання такого обов’язку не породжує жодних правових наслідків. Що ще з національного законодавства можливо не виконувати, що ще не породжує жодних правових наслідків.
...
Та хоча саме ця Постанова ВС не має безпосереднього відношення до суті допису, я не міг залишити її поза увагою. Хоча б з того, шо наявна ухвала ВС у справі 363/459/20 від 17.07.2024, де зазначено: «…направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого, а отже унеможливлює розгляд у суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України». З чим я повністю погоджуюсь!!!!!
Таким чином, з аналізу викладених вище норм процесуального кримінального законодавства та практики ВС вбачається що:
- Неповідомлення сторони кримінального провадження про процесуальну дію (при наявності обов’язку повідомлення) є суттєвим порушенням прав Особи.
- Неповідомлення сторони кримінального провадження про процесуальну дію (при наявності обов’язку повідомлення) є порушенням рівності сторін змагального процесу.
- Неповідомлення сторони кримінального провадження про процесуальну дію (при наявності обов’язку повідомлення) є приховуванням досудового розслідування від контролю слідчого судді, позбавленням права Особи на вчасне звернення зі скаргою на відповідну постанову до слідчого судді.
- Неповідомлення сторони кримінального провадження про процесуальну дію (при наявності обов’язку повідомлення) є порушенням приписів КПК України та Конституції України, та така процесуальна дія не породжує жодних правових наслідків.
- Відновлення досудового розслідування не в змозі відновити порушені права Особи в разі незаконного зупинення досудового розслідування, та скасування постанови про зупинення досудового розслідування та відновлення досудового розслідування мають різні правові наслідки.
- Відновлення досудового розслідування в разі якщо єдиним порушенням при зупиненні досудового розслідування було неповідомлення сторони захисту, не відновлює порушені права особи, так як безпідставно Особа була позбавлена права на вчасне подання скарги до слідчого судді на постанову про зупинення досудового розслідування, тобто на вчасне здійснення контролю слідчого судді за досудовим розслідуванням.
Тобто невиконання детективом вимог КПК України , які у тому числі згідно з ч.4 ст.280 КПК України полягають у повідомленні сторони захисту про зупинення досудового розслідування, є окремою підставою для скасування постанови про зупинення досудового розслідування.
