Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).
Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин (Постанова Верховного суду України від 15.04.2015 р. у справі № 3-39гс15, ЄДРСРУ № 43675390).
Правова позиція щодо можливості застосування аналогії процесуального закону (щодо наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду) висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 06.04.2016 року по справі № 808/2511/15.
ВАЖЛИВО: В юриспруденції розроблені способи заповнення прогалин в процесі застосування закону, які отримали назву аналогії. Розрізняють: аналогію закону - рішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми, розрахованої на схожі випадки. Застосування аналогії забороняється, якщо вона прямо заборонена законом чи якщо закон пов'язує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм; аналогію права - рішення справи чи конкретного юридичного питання на основі принципів права, загальних начал і змісту законодавства.
При вирішенні справи по аналогії закону чи аналогії права обов'язковим є дотримання таких умов:
- аналогія допустима лише у випадку повної чи часткової відсутності правових норм;
- суспільні відносини, до яких застосовується аналогія, повинні знаходитися у сфері правового регулювання;
- повинна бути схожість між обставинами справи і наявною нормою за суттєвими юридичними ознаками;
- пошук норми, що регулює аналогічний випадок, повинен здійснюватися спочатку в актах тієї ж галузі права, у випадку відсутності - в іншій галузі права і у законодавстві в цілому;
- винесене у процесі використання аналогії правове рішення не повинно суперечити нормам закону, його меті;
- обов'язково повинно бути мотивоване пояснення причин застосування рішення по аналогії до конкретного випадку (Ухвала ВАСУ від 18 жовтня 2017 р. у справі № К/800/33693/16, ЄДРСРУ № 69859158 та лист Міністерства юстиції України від 30.01.2009 р. N Н-35267-18).
ВИСНОВОК: аналогія закону/права застосовується у випадку наявності прогалин у правовому регулюванні відповідних відносин.
