АНТОЛОГІЯ ПРИНИЖЕННЯ: позиція щодо спроби зневаги та приниження помічників суддів

Семен Ханін
Семен Ханін
Адвокат ЮК «Амбер», к.е.н., заслужений юрист України, член Правління ААУ

 

Є певна особливість у кожної живої істоти. Їй дуже важко уявити собі певні відчуття, якщо вона ніколи їх не відчувала у реальному житті. Якщо дитина ніколи не коштувала солодощів, то вона не страждає за ними, не бажає (від настрою) зникнення або з’явлення їх у когось. Так само про інші відчуття. Людина, що ніколи не знала голод, не розуміє голодного. Людина, що не зазнала відчую та болю, може завдати їх лише випадково, так як не розуміє про що йде мова. Людина, що не кохала раніше, закохавшись вперше, ніяк не візьме до тями, то любов чи мінлива пристрасть.

Більш того, познавши щось, людина міряє усе по своїх лекалах. Чиюсь біль порівнює зі своєю, чиюсь втому з власним стомленням.

Так от, людина ніколи не замислиться над приниженням іншої людини, якщо сама глибоко не була принижена. Не пізнав цього, людина не розуміє відчуттів приниження, відповідно і не в змозі застосувати приниження як зброю, бо не розуміє про що їде мова. Зазначу, що з книжок та фільмів біль та приниження по-справжньому не зрозуміти, як і смак манго його не скоштував. І чим сильніше у житті людина була принижена, тим більш спрямовано та талановито вона застосовує нове знання на інших.

Тобто, як у математиці, необхідною умовою для приниження інших у людини має бути власне отримання відчуття приниження. І чим глибше воно було, тім сильніше може й бути застосовано.

Але, це не є достатньою умовою, тобто умовою за якою людина у будь якому разі буде принижувати інших. Для достатньої умови повинен бути відповідній склад характеру, тобто склад так званої «незагоєної рани». Така рана від приниження, по різним причинам, не загоїлась з часом, а болить і зараз. Чи людина постійно отримує приниження, чи сам «розчісує» свою рану, не давши їй загоїтися. Але рана болить і ця біль зводить з глузду.

От тоді вже є достатня умова для приниження інших, тому що «хворий» таким чином зводить рахунки з несправедливим всесвітом. З одного богу його дратують ті, хто ще непринижений, так як саме на їх фоні він відчуває несправедливість. З іншого боку, якщо вдається когось принизити, то постраждалих – принижених стає відповідно більше, а якщо хворі усі – то своя хвороба інстинктивно сприймається легше.