Малиновський райсуд Одеси при призначенні покарання викрадачам магнітоли зобов’язав їх читати книжки для п’ятикласників.
Про це повідомляє «Судовий репортер» з посиланням на вирок від 20 жовтня.
Крадіжка трапилась 6 січня 2021-го після опівночі. Двоє чоловіків 23 і 19 років проникли на майданчик тимчасово затриманих транспортних засобів і витягли з машини магнітолу та автодинаміки — всього на суму близько 1500 гривень. На місці їх застукали правоохоронці. Тікаючи, хлопці покидали рюкзаки. Але потім один із згадав, що в рюкзаку є їх персональні документи, і вернувся, щоб забрати, і був затриманий. У суді обидва розкаялися у вчиненому.
Справу розглядав суддя Олександр Гарський. У вироку він аналізував особистості обвинувачених.
Так, один із підсудних, віком 23 років, виріс в інтернаті без батьків, здобув професію тракториста-машиніста і слюсаря, додатково у селі працює різноробочим. Другий хлопець 19 років, одружений і має дитину, здобув лише неповну середню освіту, не навчався, оскільки одразу пішов працювати, зараз влаштований різноробочиму фермерському господарстві. Юнак виріс у сім’ї фактично з обома батьками, матір’ю та вітчимом, бо рідний батько загинув, коли йому було 6 років.
Допитуючи обвинувачених, суд зробив висновок, що фактично за своїм розвитком вони ще неповнолітні діти, хоча і мають відповідний вік. Даючи відповіді на запитання сторін та суду, 23-річний обвинувачений очевидно не розуміє всіх наслідків можливої кримінальної відповідальності за злочин проти власності. Загалом відносини власності для обох обвинувачених є певною прогалиною в знаннях. Суддя вважає, що вихованням обох обвинувачених вочевидь займались не в достатній мірі. Про це свідчить в тому числі мова, побудова речень, малий словарний запас слів, самі висловлювання, створення складних речень для пояснення своїх думок, точніше труднощі і навіть нездадтність побудови в умі складного речення. Про певну дитячу, майже нерозумну для дорослої людини поведінку свідчить також і обставини правопорушення, що чоловіка на крадіжку пішли, маючи при собі документи, які посвідчують особу (паспорти та інші документи). Ці документи були залишені у рюкзаку на місці скоєння злочину.
Хлопець 23 років, який став ініціатором крадіжки, пояснив, що зробив це виключно через потребу в грошах. У той час він працював на будівництві в місті Одесі у багатоповерхівці. Йому платили по 500 гривень в тиждень. По закінченню тижня він звернувся до виконроба за грошима, але почув, що нічого не отримає, оскільки виконроб кошти витратив на власні потреби (сплатив за своє житло). Обвинуваченому щонайменше потрібно було 75 гривень, щоб дістатись до Білгород-Дністровського, де в той час оформлювались документи у сільраді на його житло, яке йому видавали як сироті. Не отримавши заробітну платню, він вирішив вдатися до крадіжки і запропонував здійснити такий злочин товаришу.
На запитання судді про характер свого навчання, обізнаність у літературі, обвинувачені повідомили, що майже нічого не читають. На предметні запитання про шкільну літературу, пояснили, що нічого не пам’ятають, а один із підсудний прямо сказав, що не любить читання взагалі. Суд робить висновок, що не за віком, а за розвитком, вказані особи є майже дітьми, зі своїм обмеженим внутрішнім світом, своїми образливим і вразливими почуттями. При певній життєвій перешкоді, така людина, не маючи життєвого досвіду, не маючи критичного мислення, допускає досить тривіальні вчинки, які за своїм змістом є очевидно суспільно небезпечними.
Суд призначив їм покарання — по 3 роки позбавлення волі, звільнивши з мінімальним іспитовим строком 1 рік.
Окрім загальних обов’язків, передбачених Кримінальним кодексом, суд зобов’язав засуджених читати книжки.
Суддя зацитував Достоєвського, що перестати читати книги — значить перестати мислити, а читання певних, визначених судом творів буде стимулом для мислення і пізнання світу у вимірі без вчинення суспільно шкідливих дій.
«Твори визначені судом і які відносять до дитячої літератури (уроків зарубіжної літератури 5-го класу) покликані формувати в дитині всі добрі, сердечні і незлобливі відчуття як щодо себе так і до оточуючого світу. Окрім того, вони показують як люди співіснують на протязі багатьох років не тільки без неприязні і ненависті один до одного, а й з необхідною у суспільстві повагою як до цінностей життя так і до встановлених у суспільстві правил. Так наприклад у творі «Пригоди Тома Соєра» (1876 р.), його автор Марк Твен дуже влучно окрім жартівних пригод неабиякого хлопчини показує які загальнолюдські цінності існують у суспільстві: «…будь-який предмет, що дістався нам ціною благородної, чесної праці, здається нам солодше і миліше» (Глава третя); «Сам того не відаючи, він відкрив великий закон, який керує вчинками людей, а саме: для того щоб людина або хлопчик пристрасно захотів мати яку-небудь річь, нехай ця річ дістанеться йому як можливо найважче»; «Робота є те, що ми зобов’язані робити ….. Саме завдяки таким творам у дитини і повинні створюватись образи прекрасного, найкращого які вона буде нести через все життя. І якщо людина була позбавлена такого прекрасного у дитинстві, потрібно компенсувати їй такі знання у сьогоденні. Фактично це питання духовного розвитку людини, питання любові до ближнього і поваги до права власності», — написано у вироку.
Суддя вважає, що такий вид обов’язків повинен бути кориснішим і ефективнішим ніж будь-яке інше покарання, що передбачено у кримінальному законі.
Суддя Гарський зобов’язав хлопців прочитати наступні твори: 1) Повість (за іншими виданнями роман) «Пригоди Тома Соєра» 1876 р. автор Марк Твен; 2) Роман « Пригоди Гекльберрі Фінна » 1884 р., автор Марк Твен; 3) Пригодницька повість (за іншими виданнями роман) «Біле Ікло» 1906 р., автор Джек Лондон ; 4) Вірш Тараса Шевченка «Минають дні, минають ночі …» 1845 р.
