ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/112664880 звернула увагу, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи.
Набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, продавцями -державна виконавча служба й організатор електронних торгів, а покупцем є їхній переможець.
Оскільки продаж майна на публічних торгах є правочином, то оскаржити останній можна за певних умов, а не протокол як документ, який засвідчує вчинення цього правочину.
За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні.
Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
ВС звернувся до ВПВС, оскільки вважав недоцільним розділяти питання оскарження постанов про накладення штрафу та стягнення витрат виконавчого провадження в порядку КАС України одночасно із оскарженням постанови про закінчення виконавчого провадження у порядку ЦПК України. Також, на його думку, оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження та оскарження питання стягнення виконавчого збору, вирішеного нею, не можуть розглядатись за правилами різних юрисдикцій.
За загальним правилом, коли оскаржуються акти органу державної влади, до переліку яких належить і оскаржуваний акт Президента України, національні суди в межах адміністративного судочинства мають проконтролювати, чи не є викладені в акті висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними; бездоказовими, необґрунтованими, незацікавленими або помилковими щодо фактів.
Суди повинні досліджувати такі акти, якщо їхня об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.
Позивач реалізував своє право на захист шляхом звернення до ВРП, подавши дисциплінарну скаргу на дії судді.
Водночас оцінювати дії судді при виконанні посадових обов`язків має право виключно ВРП, рішення якої щодо відмови у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності створюють юридичні наслідки для такого судді, але не для особи-скаржника.
Тому правом на оскарження рішень / дій ВРП, її органів, що здійснюють дисциплінарне провадження, наділені лише суб`єкти цього провадження в порядку, передбаченому законом.
ВПВС у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109390160 (п.п. 13 –25) вказала на приписи п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України щодо права учасників справи на оскарження рішення суду першої інстанції.
За змістом вказаних приписів відповідач може оскаржити судове рішення у частині, яка його стосується, тобто тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших співвідповідачів.
Командування Сил логістики ЗСУ надіслало клопотання про залучення його для участі у справу, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки рішення суду першої інстанції про визнання протиправним і нечинним пунктів Положення прямо впливає на правомірність його наказу про увільнення позивачки від займаної просади.
Рішення ВС у справі № 640/26359/21 від 22.12.2022 https://cutt.ly/u3uXpTb
ВПВС у своїх постановах виснувала про те, що створення органом місцевого самоврядування комунального підприємства є діяльністю щодо розпорядження власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин. Тому рішення органу місцевого самоврядування про створення комунального підприємства не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а є рішенням власника (засновника), яким такий власник (засновник) реалізує своє право на створення комунальної установи.
