ВПВС у постанові від 18.102023 у справі № 910/10939/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114685580 зазначила, що апеляційний суд одночасно постановив ухвалу про відмову позивачці в задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору та повернення апеляційної скарги. Внаслідок цього позивачка була позбавлена можливості дізнатись про те, що їй відмовили у задоволенні заяви про звільнення від сплати судового збору, та відповідно не змогла сплатити судовий збір і усунути недоліки апеляційної скарги.
При цьому було зауважено, що апеляційний суд отримав заяву позивачки про звільнення від сплати судового збору, коли до кінця строку на усунення недоліків залишалось чотири дні. Якщо б позивачка дізналась про відмову у задоволенні такої заяви у цей період, у неї була б можливість сплатити судовий збір та подати суду відповідні докази в межах установленого строку або клопотати про його поновлення.
Також ВПВС враховувала, що місцевий суд звільнив позивачку від сплати судового збору на підставі того ж доказу, який був нею доданий до заяви про звільнення від сплати судового збору в апеляційному провадженні. Оскільки місцевий суд визнав цей доказ достатнім для звільнення позивачки від сплати судового збору, вона могла очікувати, що цього доказу буде достатньо і для апеляційного суду.
Враховуючи викладене, ВПВС вважає, що апеляційний суд, прийнявши рішення про відмову у звільненні позивачки від сплати судового збору, мав постановити відповідну ухвалу, направити її позивачці та переконатись, що вона отримала цю ухвалу і має розумний строк для сплати судового збору та подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору.
