Центр міжнародної допомоги медіа опублікував звіт «Реформа ЗМІ в умовах політичних потрясінь: уроки М’янми, Ефіопії, Судану, Тунісу та України». Його склали дослідники Тарік Джусич та Гізер Ґілбертс, а українську частину готували фахівці з медійного права Антоніна Черевко та Максим Дворовий.
У звіті йдеться про перебіг реформ у сфері медіа в п’яти країнах, де тривали або тривають демократичні перетворення. Один із висновків експертів: для успіху реформ потрібна дострокова інституційна підтримка організацій громадянського суспільства, які працюють у сфері медіа.
«Українські організації громадянського суспільства відіграли важливу роль у просуванні реформ навіть тоді, коли демократичні перетворення в країні загальмувалися. Їхні зусилля підкреслюють важливість підтримки створення сильного сектору громадянського суспільства, здатного координувати, мобілізувати та підтримувати імпульс для бачення реформи ЗМІ», — йдеться в частині звіту, яка стосується України. Автори звіту оглянули реформи у сфері медіа, які відбувались в Україні від здобуття Незалежності до теперішнього часу.
«Досвід України демонструє важливість довгострокової підтримки медіареформи, навіть у випадках тимчасового, напівавторитарного відступу. Шлях України до демократії не був прямим — кожна хвиля демократичного прогресу приносила важливі правові реформи для медіасектору, навіть якщо ці перемоги чергувалися з тривалими періодами стагнації», — зазначено у звіті.
У перші десятиліття незалежності Україна проходила через потрясіння та непрості часи; і саме в цей час зароджувалися структури громадянського суспільства, які опікувались медійною сферою за підтримки міжнародних фондів. Провідні іноземні донори, що фінансували підтримку розвитку медіасектору України, — Шведське агентство міжнародного розвитку, Агентство США з міжнародного розвитку, Рада Європи, Данське агентство міжнародного розвитку та інші — з 2010 по 2019 рік надали майже 150 мільйонів доларів США грантової підтримки. Після 2014 року в цій сфері вдалося досягти істотного прогресу.
«Законодавство, прийняте та введене в дію після революції 2014 року, глибоко змінило медіасередовище в Україні. Прямий державний вплив на телебачення та місцеві друковані ЗМІ майже зник; аудиторія виявила, що суспільний мовник може бути надійним джерелом інформації; і громадськість дізналася імена власників найбільших приватних медіа країни», — пишуть експерти.
Ці досягнення відбулися на тлі російського вторгнення 2014 року та за умови корумпованої судової системи, яку так і не вдалося реформувати після Революції гідності. «Тепер український медіасектор опинився у стані невизначеності через російське вторгнення 24 лютого 2022 року. Водночас перспектива отримання статусу кандидата в члени ЄС, яка, зокрема, залежить від імплементації в Україні Директиви ЄС про аудіовізуальні медіапослуги, створила ще одну можливість для ухвалення давно назрілого закону ”Про медіа”», — пишуть автори у звіті про перспективи медіасфери. На їхню думку, міжнародні партнери повинні підтримати та заохотити вдосконалення медійного законодавства в Україні. Необхідна подальша інституційна підтримка організацій громадянського суспільства у сфері медіа, «щоб підготуватися до цього та майбутніх вікон можливостей» та стимулювати попит у суспільстві на медійні реформи.
«Авторитарна спадщина залишає тривалий відбиток на інститутах, а політична нестабільність може призвести до тривалих періодів стагнації або регресу. Міжнародна підтримка, яка є довгостроковою та обумовлена глибоким розумінням загроз вільним і незалежним ЗМІ, є критично важливою для допомоги реформаторам у просуванні їхніх цілей, — йдеться у висновках звіту. — Для міжнародних донорів і суб’єктів медіадопомоги головний урок України полягає в тому, що фінансування громадянського суспільства є довгостроковою інвестицією, яка потребує років терпіння та наполегливої участі, щоб отримати стабільні дивіденди».
Не лише український досвід, а й приклади інших країн, описані у звіті, свідчать, що міцна правова база та стабільні медійні інституції необхідні для подолання авторитарної спадщини. Реформатори вимушені боротися з політичними та бізнесовими групами, які намагаються зберегти вплив на медіа.
"Україна має одну з найбільш ліберальних і плюралістичних медіасистем порівняно з іншими країнами — членами колишнього Радянського Союзу. Починаючи з 1999 року, дотримуючись порядку денного, визначеного Радою Європи, Україна провела багато реформ, що відповідають етапам демократизації країни... Проте досягнутий прогрес є крихким через інтереси олігархів, слабкий правовий захист журналістів та складні ринкові умови, які не забезпечують джерел достатнього фінансування для незалежних ЗМІ», — йдеться в документі. Інвестиції у спроможність громадянського суспільства необхідні, аби бачення реформ підкріплювалось організаціями, здатними контролювати стан медійної системи, стимулювати розвиток галузевої саморегуляції, розвивати культуру дотримання професійних стандартів у журналістському середовищі.
«Поряд із активним громадянським суспільством міжнародна допомога, така як фінансування та технічна підтримка, часто має вирішальне значення для побудови справді незалежного медіасектору, підкріпленого міцною інституційною та правовою базою», — роблять висновок автори звіту.
