Рішення ВС у справі № 758/2990/17 від 11.01.2023 https://cutt.ly/l9HsgY7
Позичальник звернувся до суду з позовом до Кредитора про визнання недійсним повідомлення про анулювання боргу. На переконання Позичальника, це повідомлення є правочином, оскільки на його підставі відносно Позичальника прийнято податкове повідомлення-рішення, якими йому збільшено суму грошового зобов'язання з ПДФО.
КЦС ВС погодився з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні зазначеного позову, мотивувавши свою позицію наступним чином.
Недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документа не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
У цій справі прощення боргу втілене в односторонньому правочині кредитора. Недійсність такого одностороннього правочину законом прямо не встановлена, а тому в аспекті положень ч.1 ст.204 ЦК України такий правочин є правомірним, якщо він не визнаний судом недійсним. Тобто, він може бути оспорений лише в судовому порядку і належним способом захисту в такому разі має бути визнання правочину недійсним (п.2 ч.2 ст.16 ЦК України).
Спроба позивача використати такий спосіб захисту, як визнання недійсним повідомлення про анулювання боргу не відповідає засадам презумпції правомірності правочину.
