Притягнення до солідарної відповідальності має перевагу щодо порядку виконання судового рішення, натомість обов’язковою умовою для притягнення до солідарної відповідальності є єдність наміру або заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними сукупними діями.
Відсутність доказів єдності наміру / заподіяння неподільної шкоди взаємопов`язаними сукупними діями є наслідком відмови в позові з покладення судових витрат на заявника.
Постанова КЦС ВС від 11.09.2019 у справі № 648/1525/15-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/84449373
1. Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими.
2. Таким чином, для виникнення солідарного обов`язку з відшкодування шкоди необхідно встановити, що особи діяли з єдністю наміру або заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними сукупними діями.
3. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 здійснював будь-які дії чи висловлював будь-які наміри щодо знесення будівель та споруд на земельній ділянці позивача, а тому правильним є висновок апеляційного суду про відсутність правових підстав для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду.
4. Ураховуючи викладене, обґрунтуваним є висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстнації в оскаржуваній частині та прийняття в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовної вимоги до ОСОБА_2 і відмови в задоволенні позовної вимоги до ОСОБА_3.
Постанова КЦС ВС від 08.04.2020 у справі № 607/16993/18-ц https://reyestr.court.gov.ua/Review/88748912
Так, у позовній заяві позивач жодним чином не обґрунтовує солідарність (умисність і пов`язаність дій) для відповідальності відповідачів, а суд першої інстанції у порушення пункту 1 частини першої статті 189, пункту 3 частини другої статті 197 ЦПК України не уточнив позовні вимоги в цій частині.
Згідно зі статтею 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.
Відповідно до роз`яснень, наданих судам у пунктах 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Подібне роз`яснення надано судом у абзаці 2 пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1989 року № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», згідно з яким солідарну відповідальність по відшкодуванню шкоди несуть особи, діяння яких були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їх спільних дій.
Відповідно до статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.
За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.
При цьому у заподіянні шкоди спільними діями має місце єдність дій заподіювачів, яка полягає у такому їх взаємозв`язку, при якому виключення хоча би однієї із цих дій із комплексу діянь співзаподіювачів не призводить до виникнення спільного шкідливого результату. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їх вини.
За відсутності доказів, що підтверджують сукупність та взаємопов`язаність дій відповідачів, об`єднаних спільними намірами, немає підстав для покладення на них солідарної відповідальності за заподіяну потерпілим особам шкоду.
Проте суди у порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України на зазначені вище положення закону уваги не звернули, не з`ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог, що має суттєве значення для правильного вирішення спору, не надали належної правової оцінки доводам і доказам сторін та дійшли передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , не перевіривши наявність правових підстав, та належним чином не обгрунтовано покладення солідарної відповідальності на відповідачів за завдану шкоду, не зазначено факту спільності дій відповідачів.
