Позивач стверджував про неправомірність постанов державного виконавця про поновлення вчинення виконавчих дій, оскільки вони суперечать вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішень, Кодексу України з процедур банкрутства, зважаючи на факт відкриття провадження у справі про банкрутство без вказівки на дату закінчення (зняття) мораторію та незавершену процедуру розпорядження майном щодо боржника.
ВПВС у постанові від 31.08.2023 у справі № 640/26320/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/113396910 вкотре зауважила, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію 21.10.2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови ВПВС від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 28.01.2020 у справі № 50/311-б).
Ураховуючи наведене вище, ВПВС дійшла висновку, що оскаржувані в цій справі судові рішення (суди адміністративної юрисдикції) ухвалено без дотримання правил предметної юрисдикції.
Одночасно було зауважено, що, закриваючи провадження у справі, суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві не тільки до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи, але й про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
