Не дивлячись на мораторій на планові та позапланові перевірки приватних виконавців під час дії воєнного стану, Мін’юстом була вигадана нова схема - зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць у разі виявлення ознак грубого порушення вимог законодавства, якою скасовано всі права приватного виконавця при проведенні перевірок та фактично зупинено діяльність Дисциплінарної комісії.
Мін’юст отримав необмежені повноваження та право здійснити перевірку за будь-який період діяльності, за будь-чиїм зверненням або взагалі без такого звернення, без дотримання строків та меж проведення перевірки, строків притягнення до відповідальності, без обов’язкового витребування пояснень у приватного виконавця.
Адже війна – не час для «ігр в демократію».
Регулятор ігнорує статтю 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.
На мій запит щодо кількості притягнутих до відповідальності за такою «спрощеною» процедурою приватних виконавців Мін’юстом повідомлено, що станом на 12.03.2024 видано 21 наказ про зупинення діяльності приватних виконавців (включно зі мною).
З метою отримання інформації щодо кількості оскаржених колегами та скасованих судом наказів мною направлено такий запит до Мін’юста, на що отримала відмову у наданні такої інформації. Довелось її оскаржити. Рішенням Донецького окружного административного суду від 23.05.2024 у справі № 200/2115/24 у задоволенні позову відмовлено з тієї підстави, що виявляється приватний виконавець – не людина і на нього не розповсюджується дія Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Шляхом пошуку в реєстрі судових рішень з’ясувала, що окрім мене, під час дії «спрощеної» процедури ще одним колегою було оскаржено наказ про зупинення діяльності. Результати судових справ вражаюче протилежні.
У справі мого колеги рішенням Львівського окружного адміністративного суду, залишеним в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, визнано протиправними та скасовані подання Департаменту ДВС та наказ Мін’юста про зупинення його діяльності.
Підставою зупинення його діяльності було прийняття до виконання виконавчого документу не за місцем виконання рішення.
При чому суд погодився з доводами Мін’юсту, що приватний виконавець прийняв до виконання виконавчий документ не за місцем виконання рішення. Разом з цим зазначив, що, відповідачами невірно кваліфіковано таке порушення як грубе, вказавши, що законодавством не розкрито зміст грубого порушення.
Крім того, судом зроблено аналіз норм Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють виконання судових рішень і рішень інших органів» та зроблено висновок про запровадження додаткової відповідальності (санкції), яка застосовується контролюючим органом під час дії воєнного стану до приватних виконавців у вигляді зупинення діяльності строком на 1 місяць та яка не може бути віднесена до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця.
У випадку застосування до приватного виконавця такої санкції не можуть застосовуватись норми Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють виконання судових рішень і рішень інших органів», якими врегульовано наслідки притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, в тому числі щодо строків притягнення до дисциплінарної відповідальності, вчинення запису у Єдиному реєстрі приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та здійснення заміщення приватного виконавця.
Суд зазначає, що суттєвою ознакою грубого порушення є його характер та обов`язкова наявність негативних наслідків такого порушення. На відміну від грубого порушення законодавства звичайні порушення не породжують негативних наслідків та можуть бути усунені в тому числі самостійно приватним виконавцем.
Тому, врахувавши, що приватний виконавець, отримавши копію скарги боржника та листа стягувача про повернення виконавчого документа, виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та одночасно припинив чинність арешту майна боржника та скасував інші заходи примусового виконання рішення, суд дійшов висновку, що застосування Дисциплінарною комісією санкції у вигляді зупинення діяльності не є співмірним видом стягнення, до характеру вчиненого позивачем порушення.
У моїй справі рішенням Донецького окружного адміністративного суду, залишеним в силі Першим апеляційним адміністративним судом, навпаки відмовлено у задоволенні позовних вимог, хоча підстав для скасування оскаржуваного наказу в моєму випадку було більше ніж достатньо.
Суд у моїй справі «легалізував» необмежені повноваження Мін’юста щодо здійснення перевірок без дотримання процедурних питань за «спрощеною» процедурою, зазначивши, що у вказаний спосіб законодавець прагнув у тому числі одночасно спростити, пришвидшити процедуру (по факту відсутність строку перевірки призводить до зворотнього ефекту) здійснення контролю за діяльністю державного виконавця і зробити її максимально ефективною, а тому визначив широке (фактично не обмежене) коло питань, яке підлягає такій перевірці.
Тому дотримання таких процедурних питань, як строки, межі проведення перевірки, обґрунтування ступеню вини приватного виконавця, грубості порушення, наявності наслідків, розміру заподіяної шкоди тощо в період дії воєнного стану не є необхідним.
Підставою зупинення моєї діяльності було звернення представника боржника із заявою про визначення рахунку боржника у банку для здійснення видаткових операцій, на яку мною надано відповідь про передчасність такої заяви.
Станом на дату розгляду заяви представника боржника від 14.07.2023 ще не було внесено зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень та постанова про визначення рахунку для видаткових операцій в Автоматизованій системи виконавчого провадження не була впроваджена.
Наказ Мін’юсту від 17.07.2023 № 2578/5, яким Інструкціюї з організації примусового виконання рішень доповнено новим розділом XIX «Особливості взаємодії органів державної виконавчої служби та приватних виконавців при визначенні поточного рахунку боржника - фізичної особи у банку для здійснення видаткових операцій», набрав чинності 15.08.2023.
Крім того, суд проігнорував мої доводи, що права боржника не були порушені, так як на рахунок, який він просив визначити для здійснення видаткових операцій, кошти взагалі не находили.
Суд проігнорував мої доводи, що Мін’юстом не тільки не обґрунтовано грубості порушення, а взагалі не доведено складу правопорушення.
Також зупинення було погоджено неповноважним складом Дисциплінарної комісії приватних виконавців. Зокрема строк повноважень чотирьох членів комісії, які були призначені з’їдом приватних виконавців 26.10.2021, сплинув 26.10.2023, а зупинення погоджено ними 06.11.2023.
На що суд вигадав власну теорію: наказом Мін’юста, яким було затверджено склад Дисциплінарної комісії, визначено, що повноваження членів комісії діють до 16.11.2023, що підтверджує їх легітимність. Виявляється, що в період воєнного стану Мін’юст не тільки отримав необмежені повноваження у здійсненні перевірок, а й ще присвоїв собі право продовжувати строк повноважень членів Дисциплінарної комісії, які призначаються іншими органами.
Звісно мною оскаржено це рішення. Найближчим часом Мін’юст оскаржить рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі мого колеги, аби не створювати прецедент. Крапку в цих суперечностях повинен поставити Верховний Суд.
