Приморський районний суд міста Одеси 16 вересня 2026 року виніс вирок у резонансній справі - військового ТЦК засудили до 7 років позбавлення волі за катування, побиття та погрози згвалтуванням.
Адвокат Максим Олійник "розібрав" текст вироку і розповів, про що там насправді йдеться.
Так, 13 квітня 2026 року, 6:42 ранку, Київський ринок на проспекті Князя Ярослава Мудрого в Одесі. Група оповіщення на службовому мікроавтобусі «Renault Master» помічає чоловіка. Його не питають, хто він. Не перевіряють документи. Не з’ясовують, чи є взагалі підстави. Просто захоплюють і заштовхують у салон.
Далі, з 06:42 до 07:33, у тому бусі відбувалося те, що суд назвав катуванням. Дослівно з вироку: наносив удари руками, ногами та палицею в область голови, обличчя, тулуба; утримував голову потерпілого під пахвою, здійснюючи фізичний вплив, спрямований на обмеження дихання; висловлював погрози подальшого застосування фізичного та сексуального насильства.
І ще одна деталь - потерпілого примушували тримати на голові пластикову кришку і погрожували знову бити, якщо вона впаде. Суд кваліфікував це як примушування до виконання принизливих дій.
А чого від людини вимагали? Назвати своє прізвище, ім’я, по батькові, дату народження і здати інших чоловіків призовного віку. Саме за відмову це зробити його й карали.
Того ж дня ввечері, о 22:31, та сама група хапає другого чоловіка. Він тікає, його наздоганяють, розпилюють в обличчя сльозогінний газ. Потерпілий починає задихатися і в салоні автомобіля втрачає свідомість. Один з учасників групи знімав усе це на телефон, інший погрожував прострелити ногу.
Суд кваліфікував дії за двома статтями: частина 3 статті 127 Кримінального кодексу, катування, вчинене представником держави, і частина 1 статті 28, частина 2 статті 146, незаконне позбавлення волі та викрадення людини групою осіб.
У підсумку - покарання: 7 років позбавлення волі, позбавлення права обіймати посади у підрозділах РТЦК та СП, пов’язані зі здійсненням мобілізаційних заходів, і займатися такою діяльністю, строком на 3 роки. У строк зараховано перебування під вартою з 26 травня 2026 року.
А тепер головне, на що звертає увагу адвокат - у вироку є цитата, яку варто вивчити на пам’ять кожному, хто носить форму!
Стаття 2 Конвенції проти катувань, процитована судом дослівно: «Жодні виключні обставини, якими б вони не були, стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан не можуть бути виправданням катувань. Наказ вищого начальника або державної влади не може служити виправданням катувань».
Ні план з мобілізації, ні наказ начальника, ні воєнний стан не роблять побиття законним. Це прямо написано у вироку українського суду!
І ще одна річ, яку суд зафіксував окремо. Група оповіщення діяла без працівників Національної поліції, які єдині уповноважені здійснювати адміністративне затримання та доставлення осіб. Суд прямо вказав, що учасники групи усвідомлювали відсутність у них законних повноважень на застосування фізичного примусу.
Адвокат Максим Олійник нагадав, що належить за Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів № 560 від 16 травня 2024 року: уповноважений представник ТЦК зобов’язаний назвати своє прізвище, ім’я, по батькові, посаду і пред’явити службове посвідчення разом з паспортом або військовим квитком. Він має право ПРОПОНУВАТИ проїхати до ТЦК, а не тягнути силою. Якщо ви відмовляєтеся від повістки, складається акт відмови, і це вже питання адміністративної відповідальності, а не буса.
Що робити практично?
Вмикайте відеозапис одразу. Вимагайте назвати прізвище і показати посвідчення. Голосно кличте свідків. Телефонуйте 102 і фіксуйте час дзвінка. Якщо вас уже били, негайно фіксуйте тілесні ушкодження в лікарні і пишіть заяву до ДБР, бо саме ДБР розслідує такі справи проти військовослужбовців.
Крім того, адвокат звернув увагу ще на декілька моментів справи:
1. Засуджений не начальник ТЦК і не кадровий працівник ТЦК. Це солдат, стрілець-гранатометник іншої військової частини, якого наказом відрядили до районного ТЦК для надання практичної допомоги в заходах мобілізації та оповіщення. Тож писати «засудили воєнкома» неправильно.
2. Вирок ухвалено на підставі угоди про визнання винуватості від 20 серпня 2026 року. Повного судового розгляду по суті не було, покарання узгодили прокурор і обвинувачений. Обидва потерпілі дали на це письмову згоду.
3. Вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений протягом тридцяти днів. Крім того, у справі фігурують ще кілька військовослужбовців тієї самої групи, і щодо них провадження триває окремо.
"Якщо вас або ваших рідних затримали з порушеннями, побили чи утримували в бусі, не мовчіть. Цей вирок доводить, що такі справи доходять до суду і закінчуються реальними строками", - резюмував Максим Олійник.
