ВПВС у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110743564 відступила від своїх висновків, викладених в постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19, щодо переважного застосування з 21.10.2019 норм ст. 7 КУзПБ при визначенні юрисдикції спорів з визначення розміру податкових зобов`язань боржника у справі про банкрутство шляхом оскарження рішення податкового органу.
Було зазначено, що правила визначення юрисдикції визначає насамперед процесуальний кодекс (ГПК України, КАС України), а не кодекс з консолідованими нормами матеріального права, яким є КУзПБ.
Спеціальними нормами, що визначають юрисдикцію господарських судів, є приписи саме ч. 1 ст. 20 ГПК України, п. 8 якої прямо передбачено, що не відносяться до юрисдикції господарських судів спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спори про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.
Отже, податкове правопорушення у зв`язку з простроченням податковим органом відшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з ПДВ напряму не пов`язане зі справою про банкрутство.
Такі спірні правовідносини виникли у межах публічно-правового спору, автоматичне віднесення якого до господарської юрисдикції не узгоджується з принципом правової визначеності.
З огляду на викладене відповідні вимоги платника податку (в тому числі й після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) підлягають розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.
