Правова позиція ЄСПЛ у справі «RUSSU v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA» від 02.07.2026, заява № 2697/15 https://t1p.de/ekxd7
Заявниця скаржилась на порушення національними судами п.1 ст.6 Конвенції у цивільному провадженні, внаслідок якого вона втратила право власності на половину будинку її покійних батьків, переданого їй братом у 2000 році за договором дарування.
Через понад 12 років брат звернувся до суду з позовом про оскарження цього договору. Національні суди позов задовольнили, попри доводи заявниці про сплив строку давності. Внаслідок цього вона втратила право власності.
Заявниця стверджувала, що національні суди не застосували положення старого Цивільного кодексу, який передбачав трирічний строк для судового захисту прав. Натомість суди застосували положення нового Цивільного кодексу, який набрав чинності у червні 2003 року.
ЄСПЛ зазначив, що держава має право ухвалювати нове законодавство щодо строків у цивільному провадженні. Однак це не означає, що нові правила можна застосовувати так, щоб ставити під сумнів правові ситуації, які вже стали остаточними внаслідок спливу строку давності до ухвалення такого законодавства.
Інакше це означало б, що держава може не враховувати строк і ставити під сумнів остаточні правові ситуації лише шляхом ухвалення нового закону після спливу відповідного строку.
Суд дійшов висновку, що тлумачення строку для звернення до суду, застосоване національними судами, спричинило наслідки, несумісні з принципом юридичної визначеності.
Задовольнивши позов брата заявниці, національні суди спричинили втрату нею майна, набутого за договором дарування, укладеним дванадцять років раніше. Так було змінено правову ситуацію, яка стала остаточною внаслідок спливу строку давності.
Відповідно, мало місце порушення п.1 ст.6 Конвенції.
