Судова практика застосування ст. 75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з іспитовим строком у разі перерахування обвинуваченим коштів на потреби ЗСУ.
Частиною 1 ст. 75 КК встановлено, що суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, якщо дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання КРІМ випадків засудження за корупційне правопорушення та правопорушення, пов’язане з корупцією.
Але на практиці це не зовсім так!
Ч. 2 ст. 75 КК передбачено, що суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання вини, якщо сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п'яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Судова практика щодо можливості застосування ч. 2 ст. 75 КК до осіб, які вчинили корупційні злочини, є неоднозначною.
Суди України використовують в даному питання дві позиції:
- заборона, встановлена ч. 1 ст. 75 ККУ є абсолютною, і звільняти від відбування покарання осіб, які вчинили корупційний злочин, суд не може;
- суд не може звільняти від відбування покарання корупціонерів у кримінальному провадженні, що розглядається в загальному порядку, але може це зробити у провадженні на підставі угод.
Звідки така плутанина?
У 2015 році Законом «Про НАБУ» змінено ч. 1 ст. 75 КК та доповнено її виключенням щодо корупційних злочинів. Таким чином законодавець хотів позбавити суд права звільняти осіб, винних у вчиненні корупційних злочинів, від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
Проте ч. 2 ст. 75 КК залишилася без змін та в ній нічого не зазначено про неможливість призначення умовного покарання в разі затвердження угоди, що викликало багато суперечок.
То ж як вчиняють суди?
Найчастіше суди застосовують спірні положення на користь особи.
Прикладом цьому є справа № 991/9434/23 по обвинуваченню у пособництві у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в якій ВАКС ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості, за умовами якої обвинувачена зобов'язалася перерахувати гроші на ЗСУ в розмірі завданих збитків (100 тис. грн.), а також призначив покарання у виді 5 років позбавлення волі, від відбування якого звільнив, та іспитовий строк 2 роки.
У вироці від 02.03.2023 року ВАКС затвердив угоду про визнання винуватості і звільнив особу від відбування покарання за ч. 4 ст. 369 КК України мотивувавши наступним: «зважаючи на вибіркову позицію щодо внесення обмежень, які пов`язані із засудженням за корупційні кримінальні правопорушення, суд переконаний, що мети поширення таких обмежень на випадки затвердження судом угод про примирення або про визнання винуватості, законодавець не переслідував. Окрім того, у ч. 4 ст. 3 КК України міститься пряма заборона на застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією», чим підтвердив можливість застосування ч. 2 ст. 75 КК в провадженнях по корупційним злочинам.
У вироці від 23.08.2023 р. № 991/688/23 суд зазначив, що якщо сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК Суд зобов'язаний прийняти рішення про таке звільнення. Тому, врахувавши перерахування суми 1 207 800 грн. на ЗСУ, суд звільнив обвинувачену від відбування покарання.
А якщо було вчинено декілька злочинів, тільки один з яких корупційний, то чи можливе призначення умовного покарання без укладення угоди?
Ні, не можливе. Така позиція Верховного Суду сформована давно та залишається незмінною, тож "донат" на потреби армії в даному випадку нічого не змінює!
