Закон України № 4292-ІХ декларував амбітну мету — посилити захист прав добросовісного набувача та припинити багаторічну практику безумовного витребування майна у приватних осіб без будь-якої компенсації. Одним із ключових інструментів такого захисту законодавець визначив обов’язок попереднього внесення вартості майна на депозит суду.
Ніби ще вчора такого не було — і знову. Не встигла Верховна Рада ухвалити Закон України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача», як уже знайшлися ті, хто бачить у цьому… злочинний план. І не просто бачить, а звинувачує тих, хто працював над цими змінами.
Є такі, хто бачить глибше. Хто вміє вбачати ворогів там, де інші бачать лише букву закону. І що ж побачили наші далекоглядні громадяни? Ось їхній висновок: «Закон дозволяє недобросовісним забудовникам відібрати земельні ділянки у громад і держави». О такої!
Після визнання судом недійсним договору, відповідно до якого спірне нежитлове приміщення перебувало у власності відчужувача , останній, маючи намір перешкодити реалізації правосуддя та поверненню на підставі чинного рішення суду майна законному власнику (територіальній громаді), відчужив це майно особі, яка теж діяла недобросовісно, оскільки придбала нежитлове приміщення, маючи можливість переконатися, що продавець повинен був цей об`єкт повернути власникові.
Колегія суддів КГС ВС вважала за необхідне відступити від висновків КЦС ВС у спорах про витребування майна у добросовісного набувача щодо визначення відсутності волі власника при недійсності правочину стосовно відчуження спірного майна.
