Водію, який збив велосипедиста на смерть і залишив його на узбіччі, апеляційний суд замінив іспитовий строк на 5 років позбавлення волі, і ККС ВС погодився, що підстав для звільнення з випробуванням не було.
Постанова ККС ВС у справі № 365/774/23 від 29 жовтня 2026 року.
Вироком Згурівського районного суду Київської області від 27 січня 2025 року дії особи перекваліфіковано з ч. 3 ст. 286-1 КК на ч. 2 ст. 286 КК та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 70 КК остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. На підставі статей 75, 76 КК особу звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки.
Вироком Київського апеляційного суду від 10 березня 2026 року частково задоволено апеляційну скаргу прокурора, скасовано вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та остаточно призначено особі покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Переглядаючи вирок апеляційного суду у касаційному порядку, ККС ВС зазначив наступне.
Суд першої інстанції відхилив твердження сторони захисту про відсутність в діях обвинуваченого суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК.
Поведінка обвинуваченого, який після вчинення наїзду на велосипедиста паливозаправником вагою близько 8 тон, просто відтягнув останнього на узбіччя та залишив місце пригоди, не викликавши екстрену медичну допомогу, цілком розуміючи, що в наслідок наїзду можуть мати місце і внутрішні ушкодження, а також проігнорував поведінку велосипедиста, який незрозуміло говорив та не міг самостійно пересуватись, свідчить про наявність в діях обвинуваченого умислу на завідоме залишення без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок, зокрема, у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Апеляційний суд зазначив, що ухвалюючи рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК, суд першої інстанції не в повній мірі врахував наслідки вчиненого кримінального правопорушення, а саме смерть потерпілого, які є тяжкими та невідворотними.
Керуючи джерелом підвищеної небезпеки, засуджений порушив одночасно декілька пунктів правил дорожнього руху, і саме недотримання ним цих правил призвело до наїзду на велосипедиста, який загинув в результаті отриманих тілесних ушкоджень, що значно підвищує як суспільну небезпечність особи винного, так і суспільну небезпечність вчиненого злочину.
Крім того, судом не враховано те, що засуджений не надав допомоги потерпілому, не викликав швидку допомогу, а залишив потерпілого на узбіччі.
Щодо позиції потерпілого, який жодних претензій до засудженого не має, просив в суді першої інстанції суворо його не карати та призначити покарання без позбавлення волі, то колегія суддів зауважила, що в даній категорії кримінальних правопорушень думка потерпілих стосовно виду та розміру покарання сама по собі не є вирішальною.
Водночас, при призначенні покарання суд апеляційної інстанції взяв до уваги й ті обставини та дані про особу засудженого, на які є посилання в касаційній скарзі.
Зокрема, суд зважив на те, що засуджений раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні доньку з інвалідністю 2 групи, наявність обставин, що пом`якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
На думку касаційного суду, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, невідворотних наслідків у виді смерті потерпілого, а також підвищену суспільну небезпеку скоєного, рішення суду апеляційної інстанції про неможливість застосування положень ст. 75 КК та звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробовуванням, є законним та обґрунтованим.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги захисника слід відмовити.
