Рішення ВС у справі № 303/8475/24 від 05.05.2026 https://t1p.de/rku2v
Щоб переглянути скорочену правову позицію у справі тисніть на помаранчевий значок щита
У касаційній скарзі захисник засудженого за ч.1 ст. ст.121 КК України та за ч.4 ст.186 КК України наголошував, що суди попередніх інстанцій, призначаючи остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців, не дотрималися положень ст.ст.50,65 КК України, формально здійснили оцінку особи засудженого, що призвело до обрання йому надто суворого заходу примусу, який не відповідає принципу співмірності, індивідуалізації та справедливості.
Зокрема, захисник зауважив, що місцевий суд, зазначивши у вироку про наявність у засудженого інвалідності ІІ групи, належним чином не врахував цієї обставини як такої, що пом'якшує покарання, або як підстави для застосування ст.69 КК України, оскільки обмежені фізичні можливості підзахисного вимагали особливого підходу під час призначення покарання.
ККС ВС визнав такі доводи захисника необґрунтованими.
ВС вказав, що за змістом ст.69 КК України, призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе за наявності виняткових обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення.
Факт, що засуджений є особою з інвалідністю ІІ групи, сам собою не є безумовною підставою для застосування ст.69 КК України та не свідчить про істотне зниження ступеня тяжкості вчинених злочинів, з огляду на характер і спосіб їх вчинення.
