18 червня 2025 року Верховна Рада України Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України. Це — один із найрезонансніших кроків у сфері громадянства за всю історію незалежності України.
Мета закону – юридично врегулювати статус мільйонів українців, які проживають за кордоном, не вимагаючи від них відмови від другого паспорта. Проте він одразу викликав дискусії:
- Чи не суперечить це Конституції?
- Чи не буде дискримінацією заборона для держслужбовців мати інше громадянство?
- І чи справедливо, що другий паспорт можна мати не від усіх держав?
Що каже Конституція України?
Згідно вимог ст. 4 Конституції України в нашій країні існує єдине громадянство.
На перший погляд, це норма унеможливлює множинне громадянство. Але тлумачення і міжнародна практика говорять інше: йдеться лише про єдність громадянства в межах держави (а не про заборону мати паспорт іншої країни). Україна не розглядає іноземне громадянство як припинення українського. Цей підхід вже давно діє де-факто: українці з паспортами Канади, Ізраїлю чи Польщі не втрачали громадянство України, інші країни не вимагали офіційної відмови від українського.
Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. Принцип єдиного громадянства, серед іншого, означає, що у разі, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України «Про громадянство України» добровільне набуття громадянином України громадянства іншої держави, якщо на момент такого набуття він досяг повноліття, є підставою для втрати громадянства України.
Про множинне громадянство або “поліпатризм” говорять, коли особа має правовий статус, при якому вона одночасно володіє громадянством більш ніж однієї держави.
Множинне громадянство дозволене у більш ніж 100 країнах світу. Близько 60 не визнають його. Принципу єдиного громадянства дотримуються: Австрія, Естонія, Нідерланди, Норвегія, Монако, Словаччина, Чорногорія, Сан-Марино, Ліхтенштейн.
Кожна держава на рівні законодавства визначає правову політику щодо підтримки чи заборони множинного громадянства, адже часто множинне громадянство породжує юридичні та політичні колізії.
Україна є багатонаціональною державою, і законодавство (ст. 11 Конституції) гарантує розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх національних меншин. В нашій країні, за різними даними, налічується більше 100 національностей, тому, теоретично, передумови для запровадження поліпатризму є. Однак, на законодавчому рівні, наша країна постійно впроваджувала політику уникнення множинного громадянства, що сприяло зменшенню юридичних колізій: наприклад, для уникнення випадків множинного громадянства укладено низку двосторонніх угод з питань громадянства з різними країнами світу.
На розгляді Верховної Ради України, в різний час, було кілька законопроектів метою яких була лібералізація в Україні інституту подвійного/множинного громадянства. Але всі вони були зареєстровані до повномасштабного вторгнення рф на територію України.
Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України (№11469 від 07.08.2024) зʼявився влітку 2024 року. Суб'єкт права законодавчої ініціативи: Президент України.
Згідно пояснювальної записки до нього, цілями та завданнями прийняття законопроєкту є актуалізація правового регулювання питань громадянства України з огляду на необхідність забезпечення національної безпеки та національних інтересів України, з метою збереження єдності української спільноти, зменшення негативних наслідків демографічної кризи в Україні внаслідок збройної агресії рф проти України.
Також вже прийнятий Закон має на меті спрощення порядку набуття громадянства України та удосконалення регулювання правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходять / проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту, Національній гвардії України або є одним із подружжя такої особи, або є дитиною такої особи.
Його прийняття, на думку субʼєкта законодавчої ініціативи, забезпечить втілення європейських принципів функціонування інституту громадянства, сприятиме удосконаленню державної політики у сфері громадянства з метою забезпечення умов для повернення громадян України, які вимушено покинули територію України через збройну агресію рф проти України, збереження ними громадянства України, а також розширення можливостей для набуття громадянства України деякими категоріями іноземців та осіб без громадянства.
Для повного узгодження з нашим Основним Законом – Конституцією України – потребуватиме внесення відповідних змін до Конституції. Окремо звертаю увагу й на те, що легалізація подвійного громадянства Україною може створити підґрунтя для перегляду ЄС безвізового режиму з Україною, адже змінюються умови, за яких цей режим було надано.
З іншого боку, ця ініціатива, необхідна, актуальна й логічна для сучасної України. Через масштабну діаспору, переміщення громадян внаслідок війни та потребу залучити іноземців (наприклад, волонтерів або експертів), закон про множинне громадянство якраз прибирає правову невизначеність.
Така ініціатива:
1) легалізує фактичну практику, адже чимало українців уже мають паспорти інших країн, але у правовому полі це ігнорується. В контексті війни - це може стати інструментом національної стійкості.
2) Законодавча стабілізація фактичної ситуації: чітке юридичне закріплення подвійного громадянства.
3) Сприяння діаспорі та біженцям: дітям за кордоном і тим, хто змушений був приймати інше громадянство, законопроект надає можливість залишитися українцями.
4) Привабливість для іноземців: волонтери, захисники, експерти і партнери можуть отримати громадянство, не відмовляючись від свого.
5) Плюсом запропонованих змін є категорична заборона подвійного громадянства з рф та республікою білорусь; у випадку добровільного отримання паспорта противника настає підстава для позбавлення громадянства України.
Сценарієм від критиків є ініціювання конституційного подання щодо відповідності такої моделі ст. 4 Конституції. Тому треба буде підкріпити правову позицію актами Конституційного Суду України або внести зміни до Основного Закону задля уникнення правової невизначеності.
1) Податкові й військові зобов’язання: не врегульовано достатньо чітко, які саме обов’язки (податкові, військові тощо) буде мати особа з множинним громадянством у разі подвійної резидентності.
2) Потенційно можливим є вплив третіх країн через своїх громадян, які одночасно є українцями (зокрема, через вибори, громадянські активності, фінансування партій тощо).
3) Механізм декларування: обов’язок повідомляти про інше громадянство (для посадовців — обов’язково) може бути складним у виконанні
В цілому, законопроект хороший, однак, його успішність залежить від правового опрацювання обмежень, запобіжників і механізмів контролю. Без цього існує ризик зловживань, дискримінацій та маніпуляцій.
Чи не порушує закон права чиновників?
Особи, які претендують на посади державної служби, в органи правопорядку, судову систему, дипломатичну службу, повинні мати лише українське громадянство.
Це – не порушення прав, а спеціальна умова доступу до посад, пов’язаних із державною таємницею, інтересами нацбезпеки та суверенітету.
Такі обмеження є: правомірними, відповідають міжнародним стандартам, не дискримінаційними, оскільки не забороняють мати друге громадянство загалом, співмірними з метою – запобігання конфлікту інтересів.
Друге громадянство — не будь-якої країни
Закон передбачає, що визнання множинного громадянства можливе лише щодо визначеного переліку країн, сформованого Кабінетом Міністрів України. Це означає, що паспорти від не дружніх країн, як: рф, республіка білорусь, Іран, Китай – не будуть визнаватися. Натомість США, Канада, Польща, інші країни ЄС – ймовірно будуть у переліку дружніх.
Наразі найбільше запитань виникає щодо нейтральних країн, з якими Україна має активні економічні зв’язки, зокрема, наприкад: ОАЕ, Катар, Туреччина, Саудівська Аравія. Якщо ці країни не увійдуть до переліку, українці, які мають їхні паспорти, можуть: не отримати юридичного визнання множинного громадянства в Україні та мати обмеження у сфері працевлаштування, спадкування, військового обліку тощо.
Які права і ризики для громадян?
Що дає закон:
- Українці за кордоном можуть зберегти українське громадянство навіть із іноземним паспортом;
- Іноземці українського походження зможуть стати громадянами України без відмови від чинного громадянства;
- Статус множинного громадянства не вважатиметься підставою для позбавлення українського.
Що далі?
Закон прийнято 18 червня 2025 року. Він набирає чинності після підпису Президента України та оприлюднення.
Очікується, що Кабінет Міністрів: затвердить перелік країн, громадянство яких визнається; розробить механізми декларування другого громадянства; запустить реєстр осіб із множинним громадянством.
Підсумовуючи вищевикладене, прийнятий Закон відкриває вікно для інтеграції української діаспори, адаптуючи наше законодавство до світових тенденцій. Обмеження для держслужбовців – конституційно виправдані та відповідають інтересам національної безпеки. Найбільший виклик – транспарентний та недискримінаційний перелік “дружніх країн”.
