До суду звернулася заявниця з проханням встановити факт її проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу зі зниклим безвісти військoвослужбoвцем з 2002 по 7 вересня 2022 року.
За її словами, вони понад 20 років проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, разом виховували її дітей, їх сприймали як подружжя.
Чоловік був призваний на вiйськову службу під час мoбілізації й 7 вересня 2022 року зник безвiсти під час виконання бoйового завдання у Донeцькій області.
Заявниця додала, що на момент початку цих сімейних відносин вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, фактичні шлюбні відносини з яким припинилися у 2001 році, а у 2013-му він помер.
Встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за доводами заявниці, необхідне їй для реалізації права на пільги, соціальний захист і отримання частини грoшового забезпечення зниклого бeзвісти військовoслужбовця.
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у задоволенні заяви відмовив. Виходив з того, що встановлення такого факту не породжує для заявниці юридичних наслідків, на які вона посилається. Зокрема не надає права на отримання грошового забезпечення зниклoго бeзвісти військовоcлужбовця, а виникнення прав, передбачених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих бeзвісти за особливих обставин», не залежить від встановлення цього факту судом. Крім того, суд звернув увагу, що до 16 жовтня 2013 року жінка перебувала в зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком.
Заявниця подала апеляційну скаргу: просила скасувати це рішення та задовольнити її заяву. Вказала, що після зникнення чоловіка вона не може повною мірою реалізувати права члена його сім’ї та претендувати на передбачений законом соціальний захист. Вона зазначила, що встановлення факту спільного проживання однією сім`єю є єдиним способом підтвердити статус близької особи або члена сім`ї згідно із Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих бeзвісти за особливих обставин».
Апеляційний суд частково погодився з її доводами. Колегія суддів встановила, що заявниця та військoвослужбовець проживали разом, вели спільне господарство та мали спільний бюджет. Це підтверджують матеріали справи, зокрема відомості з погосподарських книг, довідки органу місцевого самоврядування, дані військoвого обліку, банківські перекази, документи про користування пільгами, спільні фотографії та показання свідків.
Водночас апеляційний суд врахував, що до 16 жовтня 2013 року жінка перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком. Тому погодився з висновком суду першої інстанції про неможливість встановити заявлений факт за період із 2002 року по 16 жовтня 2013 року. Натомість констатував, що в справі достатньо доказів для встановлення такого факту з 17 жовтня 2013 року по 7 вересня 2022 року.
Апеляційний суд також зазначив, що факт проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без реєстрації шлюбу має самостійне юридичне значення. Його встановлення не вирішує питання про право заявниці на виплати чи соціальні гарантії, а лише створює умови для подальшої реалізації таких прав (постанови ВС у справах №363/5997/24 та №751/5078/25).
Тому Хмельницький апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу: скасував рішення місцевого суду та встановив факт проживання заявниці й зниклoго бeзвісти вiйськовослужбoвця однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 17 жовтня 2013 року по 7 вересня 2022 року.
З повним текстом постанови апеляційного суду у справі № 674/2256/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.
