Народний депутат України 7 скликання, а нині заступник начальника 4 центру рекрутингу Сил ТрО ЗСУ Ігор Швайка в інтерв'ю кореспонденту медіа-ресурсу "ПОРАДИ ЮРИСТА" Віталію Гузію обговорили наступні теми:
-
чим відрізняється мобілізація від рекрутингу;
-
які гарантії та переваги надаються добровольцям;
-
іноземні легіонери в складі ЗСУ;
-
проблема СЗЧ та як мінімізувати це явище;
-
що потрібно Україні, щоб вистояти у цій війні.
Віталій Гузій:
Як ви оцінюєте поточний стан проведення мобілізації в Україні? Що варто було б покращити в цьому питанні?
Ігор Швайка:
В чому є особливість поточного моменту і в чому є особливість сьогоднішньої кампанії, яка триває майже 4,5 роки повномасштабної війни? Для ведення будь-яких бойових дій, в нашому випадку оборонних, нам необхідно поповнення особового складу.
Загалом, є дві складові: поповнення особового складу і поповнення боєкомплекту, боєприпасів та зброї.
Якщо говорити про людей, то нажаль, ми несемо так само втрати на полі бою. Нам необхідно поповнювати або нарощувати резерви, щоб проводити інші операції. Є два способи прийти до війська – мобілізація та рекрутинг.
Рекрутингом займаються як ТЦК та СП, так і центри рекрутингу ЗСУ. Окремі відділення, підрозділи рекрутингу полків, бригад, армійських корпусів, тощо є як в Збройних силах України, так і в Нацгвардії, СБУ, Головному управлінні розвідки.
Який загальний стан зараз? Українська армія зберігає на сьогоднішній день лінію бойового зіткнення. Ми стримуємо натиск ворога, розвиваємо на окремих ділянках успіхи. І це все відбувається під час повномасштабної війни, коли ніхто нікому не дає люфту часу. Отже, ми справляємося з цією задачою.
Але враховуючи ті процеси, які відбуваються в суспільстві, міграція населення, виїзд за кордон, тощо, на моє переконання, одним із головних акцентів, який треба робити, це рекрутинг до Збройних сил України.
Центри рекрутингу – це органи військового управління, які підпорядковуються безпосередньо командуванням. Зокрема, перший центр рекрутингу – це сухопутні війська, другий центр рекрутингу – десантно-штурмові війська, третій центр – військово-морські сили, четвертий – сили територіальної оборони, п'ятий – сили спеціальних операцій і шостий – сили безпілотних систем. Це шість центрів по родам і видам сил.
Яка наша задача? Максимально достовірно проінформувати людей, що їх очікує під час військової служби. Одна із найбільших частин нашої роботи – це інформування, рекламування, донесення інформації, пошук каналів комунікації, через які ми можемо надати інформацію.
Той не зовсім досконалий стан і мобілізаційної роботи, і показників рекрутингу є наслідком недостатньої поінформованості українських громадян. Адже до сих пір далеко не всі знають про можливості обрати посаду, підрозділ, рід військ, сил, в тому числі напрямок, де можливо застосувати максимально свої навички. І потрібно постійно пояснювати, щоб ця інформація дійшла до потрібних груп людей.
Віталій Гузій:
Можливо проблема не тільки в обсягах інформування, а і в тому, що люди не довіряють тій інформації, яка надається? Вони думають, що мета – це просто втягнути як можна більшу кількість людей до війська, а потім про всі умови, які були обіцяні всі забудуть. Другий момент – в різних підрозділах є різні рівні компетенції командування, різні умови забезпечення, тощо. На що саме ви би радили звернути увагу при виборі підрозділу?
Ігор Швайка:
Те, про що ви говорите - це питання довіри. Чи у нас громадяни довіряють власній державі? І так і ні. І наша задача, щоб цей рівень довіри зростав, адже рекрутинг – це, насамперед, про довіру.
Наприклад, ми з вами домовилися на визначену посаду з урахуванням ваших медичних, технічних, інженерних знань. Ми підібрали для вас посаду. Ми вас познайомили з вашим командиром в режимі відеозв'язку. Він дав згоду прийняти вас в свій підрозділ. Ми вас провели через всі необхідні процедури, оформлення справи, ВЛК, яка дала об'єктивний висновок про ваш стан здоров'я. І ви, врешті-решт, потрапили в свій підрозділ.
Мені це для чого потрібно, як рекрутеру? Мені потрібно, щоб ви в своєму середовищі сказали, що все як домовилися, так і було виконано.
На що варто звернути увагу?
В цьому процесі задіяни не тільки центри рекрутингу, адже наступний крок – потрапляння кандидата в навчальний центр. Ми маємо бути впевнені, що в цьому центрі є нормальні умови, людина спить, їсть, вона вдягнута, взута, там є нормальні інструктори, які дають якісний рівень підготовки, там є нормальна психологічна атмосфера, після якої людина потрапляє в свій підрозділ.
Наступний етап – потрапляння в підрозділ. Ми маємо бути впевнені, що якщо тебе рекомендували туди, ти маєш туди приїхати. Якщо тебе раптом по дорозі переконали змінити свій вибір, це вже твоє рішення, якщо ти вже добровільно дав на це згоду, ти можеш змінити потім спеціальність.
Наступні етапи – робота сержантського складу, робота логістики, продовольче забезпечення, речове забезпечення і так далі.
Оце все я вкладаю в поняття довіри. Тобто, коли ми кандидату щось говоримо це має бути нормальна служба, посада, командир, умови, повага, довіра, нормальне людське ставлення і розгорнута інформація.
Віталій Гузій:
Припустимо, людина підписує контракт на 12 місяців. Військова ситуація ще більше ускладнюється і, відповідно, людина думає що її можуть після цих 12 місяців поставити перед фактом, що вона має далі служити, якщо не по контракту, то вже за мобілізацією. І ще, коли людина прийшла на певні умови, а їй пропонують інше. Як вона себе може захистити?
Ігор Швайка:
Давайте візьмемо за основу контракт 14 місяців - із них 2 місяця ти навчаєшся, 12 місяців ти служиш. Якусь частину цього періоду ти проводиш на виконанні бойових завдань, якусь частину на ротації, і т.д.
Що по закінченні? У тебе є гарантована державою відстрочка 6 місяців, плюс ще певна процедура розрахунку в залежності від того, скільки ти був на виконанні бойових завдань. Далі ти живеш своїм цивільним життям. Ти в резерві, інформація по тобі є. Але держава гарантувала тобі відпочинок, відстрочку, як людині, яка пройшла військовий вишкіл, яка пройшла досвід бойових дій. У тебе є час на відпочинок, хочеш прийти раніше, приходь раніше, не хочеш у тебе є своє вільне життя – можеш виїзджати за кордон на відпочинок, можеш за той час, наприклад, знайти роботу з бронюванням.
Минулого року, наприклад, був запущений контракт 18-24. В чому його суть? Це є служба для тих людей, які не зобов'язані ще служити. Тобто якщо з 18 до 24 років ти приходиш на службу, це апріорі добровільний контрактний прихід.
Ми регулярно дивимося на цифри, на динаміку, як вона зростає і знаєте, більша частина категорії 18-24 служить не один рік, а два. Знаєте чому? Тому що один – це піхотна складова, загальновійськова, а два роки – це дрони, і більша частина молоді, які приходять, йдуть якраз на безпілотні системи. Чому два роки? Відповідь банально проста, тому що тебе навчити довше.
У нас є непоодинокі історії, коли людина прийшла по такому контракту, по умовах відслужила, звільнилася. А потім, рік відпочивши, повертається у підрозділ.
І таким чином ми досягаємо умовно ротацію, коли частина служить, і потім повертається у цивільне життя, де для неї немає «бусифікації», поганих ТЦК, тощо.
Якщо тобі в підрозділі було добре, логічно, що ти повернешся назад у військову родину, туди де ти пройшов бойове хрещення, злагодження і так далі.
Це ж краще, ніж система мобілізації? Це об'єктивно краще, тому що людина свідомо ухвалює рішення, а не постає перед фактом, коли її мобілізують у будь-який підрозділ.
Віталій Гузій:
Щодо пропорцій мобілізації і рекрутингу - скільки людей вдалося мобілізувати, а скільки залучити по рекрутингу? Яке співвідношення?
Ігор Швайка:
На сьогоднішній день ЗСУ комплектуються на 90% по мобілізації і 10% по рекрутингу.
Але є нюанс. Із тих 90% які мобілізовані у нас є проблема щодо самовільного залишення частин. Дехто зникає, навіть не доїхавши до навчального центру. Частина відмовляється проходити БЗВП і тд.
А от якщо ти ухвалив рішення, уклав контракт, прийшов через центр рекрутингу, або з нашою допомогою через відділення рекрутингу наших бригад, там відсів практично мізерний. Є унікальні якісь випадки але це поодинокі.
Тобто, умовно, серед 90% мобілізованих є певні питання, а із 10% по рекрутингу –значно якісніший відбір. Тобто, якість проти кількості. І наша головна задача - нарощувати цей обсяг і залучати більшу частину людей.
Віталій Гузій:
Яку заробітню плату отримає людина, яка йде у військо через рекрутинг?
Ігор Швайка:
В чому є різниця між контрактником і мобілізованим? В грошовому забезпеченні.
Той, хто укладає контракт, отримує виплату за перший контракт. Простими словами, ви сьогодні отримуєте 25 тис грн, як перше грошове забезпечення солдату і отримуєте ще 25 тис грн в розмірі місячного забезпечення, як плату за перший контракт. Це премія за те, що ти добровільно прийшов, уклав контракт.
Наступні виплати між контрактниками і мобілізованими вони практично не відрізняються і залежать винятково від складності завдання. Якщо ти на лінії бойового зіткнення, то 10 тис грн за день, якщо взяв в полон ворога - 150 тис, якщо штурмові дії - то додаткова оплата і т.д.
Тобто у війську немає різниці між мобілізованими і контрактниками. Відмінність лише в тому, що контрактник отримує перший платіж за укладення контракту і там ще деякі компенсаційні виплати, зокрема, по програмі «18-24», «є-оселя», «безкоштовна освіта», тощо. Також різні пакети соціальної допомоги існують.
Віталій Гузій:
Ваша думка на рахунок того, щоб воювати не піхотою, а дронами.
Ігор Швайка:
Красива фраза, але так не вийде. Дрони завжди були чимось в стилі супутнього інструменту.
Наприклад, якщо в 22 році бригади тероборони, це були стрілецькі роти і рота вогневої підтримки, потім вводили артилерію, потім вводили міномети, в так далі, то на сьогоднішній день у мене є 25 бригад ТРО де в кожній бригаді по 2 батальйона безпілотних систем.
Отже, говорячи про те, що воювати дронами, а не піхотою, у нас зменшилася кількість піхотних, тобто стрілецьких рот і збільшилась кількість підрозділів безпілотних систем.
Ми з задоволенням, навіть при наявності базових технічних знань кандидата, пропонуємо йому в першу чергу саме вакансії, пов’язані з БС. І, до речі, вакансій фахівців безпілотних систем, операторів, майстрів, водіїв, які працюють в розрахунках БС, у нас вистачить, щоб покрити будь-який запит від цивільних громадян.
Віталій Гузій:
Як людині уникнути її направлення в штурмові чи піхотні підрозділи? Адже були непоодинокі випадки, коли досвідчених «дроноводів», технічних фахівців переводили у штурмовики.
Ігор Швайка:
Повторюсь, якщо ти уклав контракт на відповідну посаду, ми гарантуємо прихід саме на цю посаду. Якщо ти погодився на зміну профіля, це твое рішення. І не треба демонізувати піхоту і штурмові підрозділи, вони також потрібні, і люди насправді теж туди йдуть.
Наприклад, пам’ятаєте був такий проект як «Гвардія наступу», так туди також добровільно йшли молоді хлопці і мені навіть доводилось декому відмовляти.
Але, головне, якщо ти прийшов по контракту на посаду водія, діловода, оператора БС чи НРК, інженерну роту, будь-яку іншу спеціальність, ти будеш служити на цій посаді.
Якщо виникне якась непередбачувана задача, коли потрібно, наприклад, утримати певну позицію, такі випадки насправді існують, але ти залишаєшся на своїй посаді, у тебе є своя робота на яку ти безпосередньо заточений.
Віталій Гузій:
Як ви ставитеся до більшого залучення іноземних легіонерів до лав ЗСУ?
Ігор Швайка:
Ми працюємо з іноземцями, у нас є окремий позаштатний підрозділ міжнародного рекрутингу, який стосується іноземців та осіб без громадянства.
З ними трохи складніше працювати, оскільки вони мають пройти перевірку, як мінімум, по прикордонній службі, міграційній службі, СБУ і так далі, на предмет наявності правових, законних підстав перебування в Україні або прибуття в Україну і відсутності якихось контактів з службами країни-ворога.
Мотиви легіонерів далеко не завжди заробити гроші. Наприклад, здобути бойовий досвід, можливо, на майбутнє мати резюме для участі в приватних військових кампаніях, чи інших якихось військових операціях, тощо. А є люди, які свідомо підтримують українців в їхній боротьбі.
Є ще проблема з мовним бар'єром. Відповідний командир має володіти тією мовою звідки приїхали добровольці. Але, з іншого боку, і бійців так само навчаються українською – добре чи гірше, але на рівні для задач комунікації під час виконання бойових задань цього вистачає.
Це ті виклики, які нам необхідно долати - мотивація, юридична «чистота» потрапляння кандидата, питання мовного бар'єра, адаптація в підрозділі, навчання.
Чи буде цих людей багато? Не поділяю такого великого оптимізму. Так, вони будуть звертатися, приїжджати али чи будуть вони складати 50% не знаю. Зараз вони складають значно менший відсоток, але є такі кандидати, до нас приходять, звертаються за допомогою в оформленні.
Під час військового конфлікту, тим більше повномасштабної війни, як в Україні, знайдуться люди, які захочуть приїжджати і воювати за нас. Але, якщо у нас з вами, як громадян України, є обов'язок захищати нашу країну, то у них це право - приїхати і захищати нашу, але чужу для нього, країну.
Віталій Гузій:
Як боротися з СЗЧ? І якщо говорити про рекрутинг, як його перетворити в ефективне джерело повернення людей із СЗЧ?
Ігор Швайка:
Ми робимо те, що ми можемо зробити. Необхідна невідворотність покарання. Якщо вас, наприклад, не штрафують за порушення правил дорожнього руку і кожного разу штраф не є більшим, ніж попередній, то ви як порушували, так і будете порушувати.
Для мене було дикістю, коли люди виїжджали за кордон у відпустку і потім повідомляли, що вони не повернуться в свої підрозділи. Причому найцікавіше, що їх готували сумлінно. Для мене завжди було питання - ти ж розумієш, що ти стаєш поза законом і вже не зможеш нормально повернутися в свою країну.
Як з цим боротися? Підготовкою, інформуванням, створенням нормальної атмосфери.
Ті підрозділи, де краще працює психологічна підтримка, де є нормальні ставлення з боку командування, де немає поборів і незрозумілих задач для бійців, там рівень СЗЧ однозначно менший. А там, де люди хочуть будь-якими способами втікти з того чи іншого підрозділу, треба міняти саму структуру в підрозділі, працювати над якістю.
Повторюсь, рівень СЗЧ серед тих людей, які прийшли за контрактом значно менший, можливо тому, що у них є більше інформації і ми їх перевірили з самого початку, можливо тому, що прихід в армію був не сьогодні на сьогодні, а у них був час зробити свідомий, обдуманий вибір.
Крім того, наші психологи іноді говорять останнє слово, що ця людина не підходить, і ми не зможемо її привести до війська. Суїцидальні нахили там або психологічні якісь розлади, от наче у висновку ВЛК він придатний, а служба психологічного відбору каже, що на варто рекомендувати таку людину в підрозділ, бо це наша репутація.
Резюмуючи по СЗЧ - це є хвороба війська, хвороба суспільства. Вона не могла не відбутися адже не всі люди хочуть виконувати свій обов'язок, є якась частина, яка сидить і чекає.
Але для мене сам факт, що ти випадаєш з нормального законного правового поля, для мене він дратівливий.
Хоча, варто зазначити, що є позитивна динаміка, оскільки люди повертаються. Зараз триває черговий експериментальний проєкт спрощеного повернення або в свою військову частину, або у визначені підрозділи. Тобто тебе повертають не туди, звідки ти хотів втекти, а в ті підрозділи, які відрізняються кращим рівнем ставлення до особового складу.
Віталій Гузій:
При діючих темпах мобілізації, наявності підтримки з боку наших партнерів, як довго Україна в нинішніх умовах інтенсивності бойових дій зможе триматися без негативних стратегічних наслідків? Чи є ресурси на довгу війну?
Ігор Швайка:
Наша головна задача – протриматися на пів раунду довше, ніж наш ворог. І ми на цю задачу працюємо.
Коли ми говоримо про безпілотні системи, ми говоримо, що ми воюємо не штурмовим м'ясом, як воюють росіяни, а ми воюємо мізками. Якщо ми говоримо про наземні роботизовані комплекси, то не солдатів ганяють доставити провізію на позиції, потрапляючи в «кілзону», а це робить техніка, якою управляють люди на безпечній відстані.
Наша задача – протриматися. А скільки нам дано Богом, ми це зможемо зробити, і наша з вами задача – максимально раціонально використовувати насамперед людський капітал, берегти його, навчати, готувати до військової служби, забезпечувати постійну ротацію, щоб одні відпочивали, а на заміну їм приходили інші.
І щоб суспільство було більш організовано, монолітним і чудово розуміло, що війна не існує десь там, а війна існує для всіх. Це означає, що ти маєш або працювати в Збройних силах, або готуватися, або відпочивати після служби, або працювати на Збройні сили, або донатити, або готуватися до Національного спротиву. Це має бути тотальна підготовка до Національного спротиву.
Це базові військові навички, починаючи від піхотних, вогневих, збройних, тактичної медицини, тощо. Ти просто маєш стати трошки більш навчений, і це на крок наближає тебе до усвідомленого рішення прийти на військову службу. Це рівень культури.
Ми маємо підняти рівень своєї військової культури, враховуючи, що в наш дім прийшла війна, і сусід, який приніс нам цю війну, він не збирається припиняти її.
Мова йде про те, що ми або виживаємо, або зникаємо. Ну, зникати ми з вами не збираємося, тому будемо щодня шукати спосіб для підвищення рівня військової культури, для приходу кращих людей, для налагодження цих всіх процесів, щоб ми могли дати бій російській недоімперії, щоб вона нарешті зникла, а українська держава відновлювалася після цієї ніщивної війни і розвивалася далі, була серед рівних європейського континенту.
