Із свідка в підозрюваного або недопустимість показань свідка

Дата: 20.04.2026 13:12

Визнання недопустимими доказів, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним

Суд має визнати недопустимими докази, що були отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні (п. 1 ч. 3 ст. 87 КПК України).

Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї (22 лютого 2024 року Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 518/215/19, провадження № 51-3266км23 (ЄДРСРУ № 117241456).

Аналогічна правова позиція висвітлена Верховним судом 18 травня 2021 року у справі № 162/512/16-к, провадження № 51-261км21.

Разом з цим, покликаючись на вищевказану судову практику слід враховувати, що позиція Верховного суду, зокрема у постанові від 27 листопада 2025 року у справі № 369/3744/17, провадження № 51-3218км25 (ЄДРСРУ № 132279110), зводиться до того що захисник або обвинувачений повинен конкретизувати які саме конституційні та конвенційні права обвинуваченого порушено в цьому разі й у чому саме полягали ці порушення, а лише формального посилання на ці обставини недостатньо.

Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

ВИСНОВОК:

Особа має право на мовчання та свободу від самовикриття, оскільки законодавцем заборонено стороні обвинувачення вчиняти дії, спрямовані на отримання показань від свідка, якщо на час одержання цих свідчень вже існують дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим.