Рішення ВС у справі № 440/15330/23 від 23.12.2025 https://t1p.de/nirsg
Позивач подав 2023 року уточнюючі декларації з податку на доходи при їх виплаті нерезидентам за 2017 рік та 2018 роки, обрахував цей податок за ставкою 5% на підставі зазначеної Конвенції і застосував зміни, які внесені Законом України від 16.01.2020 № 466-IX в п.п.103.2, 103.3 ст.103 ПК України.
КАС ВС, надаючи оцінку спірним правовідносинам, виходив з такого.
Суттєві зміни, які внесені Законом № 466-IX від 16.01.2020, визначали, що у разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним отримувачем доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний отримувач такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку (п.п.103.2 ст. 103).
Вказана норма права не діяла як на момент виплати доходу, так і на час складання та подання податкової декларації, та відповідно у позивача не було альтернативи щодо вибору міжнародного договору: або Конвенції між Україною і Королівством Нідерландів, або іншої Конвенції між Україною, і країною, резидентом якої був бенефіціарний отримувач такого доходу.
Єдина альтернатива це: або застосування міжнародного договору, у разі наявності підстав, або нарахування податку на доходи згідно з приписами ст.141.4.2 ст.141 ПК України, оскільки ст.58 Конституції України встановлено принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відтак, у даних правовідносинах не підлягала застосуванню Конвенція між Урядом України і Урядом Великобританії про усунення подвійного оподаткування, оскільки Компанія нерезидента (резидента Нідерландів), яка фактично отримала доходи в 2018 році з джерелом походження з України не була резидентом Великобританії.
