Міністерство розвитку громад та територій України (Мінрозвитку) створило спеціальний бланк заяви для спрощеного надання цивільними особами або членами іхніх сімей інформації про причини потраплянняу незаконне російське ув’язнення, перебування та звільнення з місць несвободи.
Про це на інформаційний запит виданню ZMINA повідомив заступник міністра розвитку громад та територій України Олексій Рябикін, коментуючи основні висновки доповіді Східноукраїнського центру громадянських ініціатив (СЦГІ) про критичні недоліки у системі підтримки та правового захисту звільнених з незаконного ув’язнення цивільних.
На переконаня правозахисної організації, ці недоліки зменшують розмір справедливих репараційних компенсаційних виплат постраждалим, які призначатимуться у майбутньому.
У міністерстві повідомляють, що з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України значно зросли кількість і тяжкість воєнних злочинів, порушення прав людини та норм міжнародного гуманітарного права на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України. Зокрема, незаконного затримання та позбавлення особистої свободи щодо цивільних.
У відповіді заступник міністра пояснює, що “з метою захисту та реалізації прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ на ТОТ, а також членів їх сімей”, Мінрозвитку здійснює організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Цю Комісію утворено відповідно до Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”.
Зокрема, відповідно до статті 6 профільного закону, Мінрозвитку забезпечує організацію роботи Комісії, приймає заяви та документи, організовує надсилання запитів для отримання, перевірки або уточнення інформації, необхідної для прийняття Комісією рішень з питань, що належать до її компетенції.
Мінрозвитку повідомляє, що 15 листопада 2022 року уряд ухвалив Постанову №” 1281, якою затверджено:
– Положення про Комісію;
– Порядок призначення та виплати допомоги особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членам їх сімей;
– Порядок створення, ведення, доступу до відомостей Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Заступник міністра пояснює, що склад Комісії визначений частиною 3 статті 3 профільного закону та пунктом 5 Положення про Комісію. Він також вказує, що Комісія є колегіальним органом, до складу якого входять
18 учасників, зокрема 13 представників органів державної влади та п’ять представників громадських об’єднань.
Згідно з пунктом 5 Положення, Комісія утворюється у складі голови, заступника голови, секретаря та інших членів Комісії.
До її складу входять:
- представник, визначений президентом України;
- по одному представнику Мінрозвитку, МЗС, Мін’юсту, Міноборони, МВС, Мінсоцполітики, Міністерства охорони здоров’я, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Офісу Генерального прокурора, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим;
- не більше п’яти представників від громадських об’єднань, зокрема, міжнародних, що провадять діяльність у сфері захисту прав людини та опікуються особами, позбавленими особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, документують факти та злочини збройної агресії проти України, провадять пошукову діяльність.
Мінрозвитку затверджує персональний склад Комісії. Відповідно до пункту 7 Положення про Комісію, організаційною формою роботи Комісії є засідання. Засідання Комісії скликаються у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.
Олексій Рябикін проінформував, що рішення Комісії про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається непідтвердженим.
Також у Мінрозвитку переконують, що Комісія у встановленому законодавством порядку, зокрема, здійснює розгляд заяв та матеріалів – довідок, інформації, інших документів, визначених пунктами 8, 9, 11 цього Положення.
Також Олексій Рябикін повідомив, що відповідно до пункту 14 Положення, під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:
- інформація, відомості та/або дані, надані заявником, її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;
- документи (довідки) щодо достовірності відомостей, наведених особою та стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;
- рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
- інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.
“Разом з тим, у разі наявності додаткових відомостей або документів, що підтверджують факт та обставини […], заявники не позбавлені можливості повторно звернутися до Комісії. Відтак, Комісія є репрезентативною, прозорою та доступною, як для цивільних, так військових осіб, на яких поширює свою дію Закон”, – додав заступник міністра.
Олексій Рябикін також пояснив, що стаття 7 профільного закону регламентувала право осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, членів їхніх сімей на отримання грошової допомоги, яку відповідно до Порядку призначення та виплати допомоги перераховує Мінрозвитку.
Цей порядок встановив розмір державної щорічної та одноразової допомоги у сумі 100 тисяч гривень.
“З огляду на воєнний стан та необхідність концентрації бюджетних ресурсів на забезпечення обороноздатності держави, питання перегляду або збільшення обсягу зазначеної допомоги наразі не розглядається. Враховуючи викладене, Мінрозвитку відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та в межах визначеної компетенції сприяє реалізації прав та законних інтересів усіх категорій осіб, постраждалих внаслідок збройної агресії”, – резюмув заступник міністра.
Нагадаємо, у травні 2025 року СЦГІ оприлюднив та презентував доповідь “Від соціального захисту до репарацій для України: повчальний досвід на основі справ цивільних, позбавлених особистої свободи в умовах збройної агресії Росії”. У документі правозахисни організація вказала на проблеми у системі підтримки та правового захисту звільнених з незаконного ув’язнення цивільних, зокрема:
Застаріле законодавство: Профільний закон (№ 2010-ІХ) був ухвалений за місяць до повномасштабного вторгнення, не відповідає поточним реаліям і досі не гармонізований із Женевськими конвенціями.
Перекладання тягаря доведення на постраждалих: Замість презумпції добросовісності, Комісія вимагає від заявників самостійно збирати докази свого полону, що часто є неможливим, оскільки РФ не видає довідок.
Застарілі критерії: Вимога доводити, що ув’язнення було пов’язане з громадською чи політичною діяльністю, не відповідає реаліям, коли окупанти затримують людей без пояснення причин.
Незбалансований склад Комісії: Перевага представників державних органів (13) над представниками громадськості (5) робить голоси останніх переважно консультативними.
Відсутність ключових фахівців: У складі Комісії немає представників Національного інформаційного бюро, Нацполіції та Державної міграційної служби, що змушує заявників самостійно збирати довідки і затягує процес.
Формальний розгляд заяв: СЦГІ після проведення низки інтерв’ю дійшла висновку, що рішення готуються апаратом міністерства, а члени Комісії голосують “пакетами”, часто не маючи доступу до матеріалів справ і не читаючи їх.
Відсутність комунікації та обґрунтування відмов: Постраждалі отримують шаблонні відмови (напр., “рішення не набрало достатньої кількості голосів”) без пояснення причин, що унеможливлює виправлення документів та оскарження.
Відсутність особистого контакту: Заявники не мають можливості особисто представити свою історію членам Комісії, що могло б допомогти у складних випадках.
“Права на папері”: Більшість державних гарантій – тимчасове житло, трудові права, пенсійне забезпечення, освіта – для звільнених цивільних залишаються декларативними і мають мінімальний вплив на їхнє життя.
Застаріла фінансова допомога: Розмір одноразової допомоги у 100 000 грн не переглядався з 2018 року і вже не відповідає поточній вартості гривні.
Бюрократія та відсутність інформування: Звільнені з полону часто не знають про свої права і залишаються наодинці з проблемами, а забюрократизована система змушує їх відмовлятися від реалізації своїх прав.
Відсутність спеціалізованих програм: В Україні немає державних програм медичної та реабілітаційної допомоги, розроблених спеціально для звільнених з полону цивільних.
Проблема стоматологічної допомоги: Попри те, що серйозні стоматологічні проблеми є поширеним наслідком полону, держава не запровадила безоплатне лікування чи протезування для постраждалих.
Відсутність довгострокового моніторингу: Немає системи відстеження стану здоров’я звільнених у довгостроковій перспективі.
