Рішення ВП ВС у справі № 990SСGС/26/25 від 27.11.2025 https://t1p.de/v9mm9
Суддя оскаржила до ВП ВС ухвалу ВРП про відмову в задоволенні клопотання її представника про поновлення строку подання скарги на рішення Дисциплінарної палати, посилаючись на несвоєчасне вручення їй копії цього рішення, перебування у відпустці та необхідність часу для підготовки аргументованої скарги.
З цього приводу ВП ВС зазначила, що закон пов'язує відлік строку на оскарження рішення Дисциплінарної палати з моментом ухвалення рішення, а не з моментом його отримання суддею, оскільки іншого тлумачення норма ч.2 ст.51 Закону №1798 VIII не передбачає, про що зазначалося раніше.
Застосовуючи дану норму, слід враховувати, зокрема, рішення у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», в якому ЄСПЛ зауважив, що сторони повинні мати можливість скористатися правом на вчинення позову чи подання апеляції з того моменту, коли вони ознайомились із судовими рішеннями, що покладають на них обов`язки або можуть порушувати їхні законні права чи інтереси.
Суворе застосування ВРП темпорального обмеження на оскарження рішень дисциплінарних органів без урахування зазначених суддею причин пропуску строку на подання скарги є непропорційним щодо мети - забезпечення правової визначеності, що по своїй суті можна розцінити як таке, що створює формальні перешкоди для використання заявницею доступних засобів правового захисту.
Відтак, можливість оскаржити рішення дисциплінарного органу є важливою запорукою суддівської незалежності та незалежності судової системи загалом, що ВРП зобов'язана враховувати як орган, який відповідно до ст.1 Закону № 1798-VIII насамперед діє для забезпечення незалежності судової влади, у тому числі при вирішенні питання про поновлення строків на оскарження рішення дисциплінарного органу.
