Наслідки (недо)розмитнення та придбання із-за кордону автомобіля по довіреності
31 липня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 679/282/24, провадження № 61-17572св24 (ЄДРСРУ № 129213044) наслідки (недо)розмитнення та придбання із-за кордону автомобіля по довіреності.
Суть справи:
Авто придбано за кордоном на підставі довіреності, за якою повірений уповноважений придбати авто на ім`я довірителя провести його митне оформлення та зареєструвати його.
Проте під час розмитнення авто, представником були подані недостовірні відомості у бік заниження його вартості.
Конфіскація транспортного засобу передбачена частиною першою статті 483 МК України у відповідній редакції, чинній на момент розгляду справи.
Після визнання неконституційним положень частини першої статті 483 МК України (рішення Конституційного Суду України від 05 липня 2023 року у справі № 5-р(ІІ)/2023)) нова редакція вказаної норми також передбачає в якості санкції конфіскацію майна (товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, або з конфіскацією товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю).
Конфіскація транспортного засобу призначалася в порядку та за правилами, передбаченими МК України та КУпАП, а обсяг та порядок конфіскації рухомого майна вирішувався в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративне правопорушення, і в даному конкретному випадку відсутні підстави для перетворення адміністративно-деліктних правовідносин у цивільні.
Суд правомірно зазначив, що оскільки конфіскація транспортного засобу була здійснена під час виконання функції контролю за дотриманням законодавства, що гарантує законність переміщення товару через митний кордон України, остання може розглядатися з позиції Європейського суду з прав людини як така, що здійснена відповідно до загального інтересу, який полягає в забезпеченні дотримання публічного порядку та захисті економічних інтересів України (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Сілдедіс проти Польщі» (Sildedzis v. Poland, № 45214/99, § 50), ухвала у справі «Хонекер та інші проти Німеччини» (Honecker and Others v. Germany (partly) (dec.), № 54999/00, 53991/00).
Верховний Суд відхиляє доводи про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 750/2611/21 (провадження № 61- 19574св21), враховуючи таке.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що конфісковане майно переходить у власність держави відповідно до положень статті 483 МК України на підставі постанови суду, яка набрала законної сили та не виконана боржником. Обсяг та порядок конфіскації майна вирішувався в межах адміністративно-деліктної відповідальності за адміністративний проступок, і в даному конкретному випадку відсутні підстави для перетворення адміністративно-деліктних правовідносин у цивільні.
Положеннями митного законодавства закріплено, що конфісковано може бути не лише те майно, яке належить правопорушнику на праві власності, а і те, що визначено судом, як безпосередній предмет порушення митних правил.
Отже, для державного виконавця в ході виконання постанови про накладення адміністративного стягнення не має правового значення те, хто є володільцем (власником) транспортного засобу, а визначальним є наявність указаного у судовому рішенні майна, що має безоплатно перейти у власність держави.
