Необмежена свобода вираження поглядів: позиція ВС

Дата: 18.11.2026 09:52

У справі, що переглядається, ПАТ визначило підставою позову, спрямованою на захист ділової репутації юридичної особи, факт поширення Відповідачем у мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» негативної, недостовірної та такої, що не відповідає дійсності, інформації, опублікованої у наведених позивачем дописах.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахувавши висновок експерта, дійшов переконання, що у досліджуваних висловлюваннях відповідача міститься упереджена, негативна, принизлива інформація щодо ПАТ та його продукції, викладена у формі тверджень, фактичних тверджень та оціночного судження і несумісна з поняттям позитивної ділової репутації, що завдає шкоди діловій репутації товариства. Доказів того, що поширена у публікації інформація є достовірною, відповідач не надав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов переконання, що висловлення відповідача є оціночними судженнями, які відображали його власні думки, засновані на його баченні певних подій, особисте сприйняття діяльності компанії, тобто суб`єктивна думка, у зв`язку з чим дійшов висновку, що вказанні висловлення не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів вчинення правопорушень, а відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками апеляційного суду з таких підстав. Колегія суддів вважає, що висловлення відповідача у публікації є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності. Такі висловлювання у публікації, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, є оціночними судженнями відповідача, про що свідчать використані ним мовностилістичні засоби, зокрема, порівняння, гіперболи, які є його особистою думкою та критикою, яка ґрунтується на особистих припущеннях, а тому не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. У публікації, викладеній відповідачем, не міститься конкретних фактів та тверджень.

Суд першої інстанції, визнавши створену відповідачем та розміщену на його сторінці інформацію недостовірною, не узяв до уваги, що оспорювана інформація є оціночним судженням, а тому зробив помилковий висновок про задоволення позову.

Натомість суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що оспорювана інформація є суб`єктивною думкою автора, висловленою в образливій для позивача формі, та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані.

Крім того у інформації, що є предметом судового захисту, є висловлення, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів. У зв`язку з чим апеляційний суд зробив правильний висновок, що поширена відповідачем інформація є оціночними судженнями відповідача, а тому відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за їх висловлення.

Доводи позивача, що вказані висловлювання порушують його особисті немайнові права та суттєво впливають на ділову репутацію товариства, є безпідставними, оскільки вказані висловлювання не місять фактичних даних, а є критичними висловлюваннями по відношенню до ситуації, яка сталася, та є вираженням погляду відповідача на вказані події.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

У рішенні від 08 липня 1986 року у справі Lingens v. Austria (заява № 12/1984/84/131) ЄСПЛ розрізнив факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17 (провадження № 61-48302св18) зазначено, що: «Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів».

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 757/43705/19 (провадження № 61-9538св20) зроблено такі висновки: «Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес).

Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації».

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 759/16306/21-ц.

Постанова ВС КЦС від 18 січня 2024 року у справі № 199/2603/19 https://reyestr.court.gov.ua/Review/116606995

Адвокатське об'єднання "Біднягін і партнери"