Шановний слідчий суддя ВАКС у своїй ухвалі у справі 991/972/23 від 09.02.23 зазначає наступне: «Варто також зазначити, що у рішенні ЄСПЛ по справі «БЕССІЄВ ПРОТИ МОЛДОВИ» суд вказав, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв’язками та усіма видами зв’язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. СЕРЙОЗНІСТЬ ЖЕ ПОКАРАННЯ Є РЕЛЕВАНТНОЮ ОБСТАВИНОЮ В ОЦІНЦІ РИЗИКУ ТОГО, ЩО ПІДОЗРЮВАНИЙ МОЖЕ ВТЕКТИ».
Як зазвичай практика викривлення рішень ЄСПЛ існувала у ВАКС, так вона і залишилась. На жаль!
СПРОБУЄМО РАЗОМ ПЕРЕГЛЯНУТИ ВКАЗАНЕ РІШЕННЯ.
40. Держава повинна забезпечити тримання особи під вартою в умовах, які сумісні з повагою до його людської гідності, що спосіб і спосіб виконання заходу не піддавати його стражданню або труднощі, інтенсивність яких перевищує неминучий рівень страждань властиві затриманню і що, враховуючи практичні вимоги ув'язнення, його здоров'я та благополуччя належним чином забезпечені, серед іншого, надання йому необхідної медичної допомоги. При оцінці умов утримання слід враховувати кумулятивний вплив цих умов і тривалість тримання під вартою.
53. Особа, обвинувачена у вчиненні правопорушення, завжди має бути звільнена до кінця судового розгляду, якщо держава не зможе довести, що є «відповідні та достатні» підстави для виправдання продовження тримання під вартою.
54. Стаття 5 § 3 Конвенції не може розглядатися як дозволяюча попереднє ув'язнення безумовно за умови, що воно триває довго. Обґрунтування будь-якого терміну тримання під вартою, незалежно від того, наскільки він короткий, повинні бути переконливо доведені органами влади.
55. Ще однією функцією вмотивованого рішення є демонстрація сторони, що вони були заслухані. Крім того, вмотивоване рішення дає можливість оскаржити його, а також можливість мати рішення, яке переглядається органом оскарження.
56. Аргументи проти звільнення не повинні бути «загальними та абстрактними».
57. Прецедентне право Конвенції розробило чотири основні прийнятні причини затримання особи до вироку, коли ця особа є підозрюваний у вчиненні злочину:
- ризик того, що обвинувачений не буде з’являтися до суду;
- ризик, що обвинувачений у разі його звільнення спрямував дії на упередження відправлення правосуддя або вчинив подальші злочини або порушив громадський порядок.
58. Небезпека втечі обвинуваченого не може бути оцінена лише на підставі суворості вироку. Його необхідно оцінювати з посилання на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою в очікуванні суду. Ризик втечі слід оцінювати в світлі факторів, що стосуються характеру людини, її моралі, дому, професії, майна, родинні зв'язки та всілякі зв'язки з країною, в якій він переслідується. Очікування суворого вироку та вагомість доказів можуть бути актуальні, але не є вирішальними, та необхідно враховувати можливість отримання гарантії для компенсації будь-якого ризику.
59. Небезпека перешкоджання обвинуваченим належному правосуддю не можє доводитися in abstracto, а має бути підтверджена фактичними доказами.
70. У випадку запобіжного ув’язнення стаття 5 § 1 (c) зазначає, що досудове затримання може бути виправданим лише за наявності обґрунтованої підозри, що обвинувачений вчинив злочин.
Таким чином, компетентний суд має перевірити не лише дотримання процедурні вимоги, викладені у внутрішньому законодавстві, а також обґрунтованість підозри, яка є підставою для арешту.
Таким чином,
Слідчий суддя наводить з рішення ЄСПЛ цитату: «СЕРЙОЗНІСТЬ ЖЕ ПОКАРАННЯ Є РЕЛЕВАНТНОЮ ОБСТАВИНОЮ В ОЦІНЦІ РИЗИКУ ТОГО, ЩО ПІДОЗРЮВАНИЙ МОЖЕ ВТЕКТИ», а у рішенні зазначено: «ОЧІКУВАННЯ СУВОРОГО ВИРОКУ ТА ВАГОМІСТЬ ДОКАЗІВ МОЖУТЬ БУТИ АКТУАЛЬНІ, АЛЕ НЕ Є ВИРІШАЛЬНИМИ, ТА НЕОБХІДНО ВРАХОВУВАТИ МОЖЛИВІСТЬ ОТРИМАННЯ ГАРАНТІЇ ДЛЯ КОМПЕНСАЦІЇ БУДЬ-ЯКОГО РИЗИКУ».
Як зазвичай практика викривлення рішень ЄСПЛ існувала у ВАКС, так вона і залишилась. На жаль!
