НКЦПФР запропонувала законопроєкт про особові інвестиційні рахунки — це щось на кшталт європейських ISA-рахунків.
Відкриваєш особовий інвестиційний рахунок, 5 років не чіпаєш гроші — не платиш ПДФО з інвестиційного прибутку та дивідендів.
Річний ліміт внесків — 300 мінімальних заробітних план (~2,4 млн грн).
Звучить непогано? Але тепер поговоримо про нюанси.
Перше і головне: кошти можна інвестувати виключно в українські цінні папери. Жодної диверсифікації.
Жодного Apple, Nvidia чи хоча б ETF на S&P 500.
Для порівняння: шведський ISK, який, для розуміння контексту, став взірцем для всієї Європи, дозволяє купувати цінні папери з будь-якої біржі світу.
Хочеш — тримай акції Amazon, хочеш — японські бонди. UK ISA — те саме.
А в Україні інвестуй тільки в наших емітентів.
При тому, що український фондовий ринок — це, м'яко кажучи, далеко (настільки далеко, що вони навіть в межах одного речення майже ніколи не перетинаються) не NYSE.
Друге: lock-up 1825 днів. Забрав раніше — плати всі податки, ніби пільг і не було.
У Швеції кошти з ISK можна забрати будь-коли — очевидно, що без штрафів та втрати пільг.
Податок там взагалі інший: ~0,9% щороку від вартості активів — незалежно від того, продав ти щось чи ні. І, що важливо — звітувати про кожну операцію не потрібно.
У Британії з ISA теж можна вийти в будь-який момент. Гроші твої — забирай коли хочеш.
А тут — 5 років «не чіпай». Хворієш, потрібні гроші терміново? Шкода тебе, звісно, але податок ось сюди сплати.
Але для кого це насправді зроблено?
Читаю пояснювальну записку і бачу: головна мета — залучити кошти в український ринок капіталу. Підтримати національних емітентів.
Ну ось і відповідь — це не інструмент для інвестора.
Це інструмент для українських компаній, яким потрібен капітал. Інвестор тут — суто джерело грошей, а не бенефіціар.
Якщо б хотіли зробити з фокусом на дійсно «особовий інвестиційний рахунок» — дали б диверсифікацію. Дали б гнучкість виходу. Спростили б звітність.
Подивіться просто на Швецію — ISK працює з 2012 року.
Результат: мільйони шведів інвестують. Фінансова грамотність зросла. Капітал працює.
Рецепт ж не складний:
- Глобальна диверсифікація активів
- Вільний вихід без втрати пільг
- Проста система оподаткування (фіксований % від вартості активів, а не від кожної операції)
- Мінімум звітності
Україна взяла саму ідею — і одразу накрутила обмежень, які перетворюють її на щось інше.
Законопроєкт не те, щоб поганий. Але це просто взагалі не ISA у нормальному, європейському, розумінні.
Це інструмент мобілізації приватного капіталу в український фондовий ринок з податковою морквою.
Якщо вас влаштовує 5 років тримати гроші тільки в українських цінних паперах без права дострокового виходу — ваш варіант.
Якщо хочете справжню інвестиційну свободу — інвестуйте по-старому.
