21 липня 2026 р. МЗС КНР опублікувало «Позиційний документ щодо глобального управління кібербезпекою в епоху цифрових технологій» [1]. Документ був присвячений відкриттю першої сесії Постійного глобального механізму ООН з кібербезпеки, яка проходила в Нью-Йорку з 20 по 24 липня.
У пропозиціях китайської делегації істотну увагу було приділено обґрунтуванню принципу «цифрового суверенітету». Вважається, що ця дефініція точніше відображає відповідність держав за безпеку в сфері цифрових технологій, ніж раніше поняття «кібернетичний суверенітет», що застосовувалося раніше.
Проблеми кібернетичної безпеки та режимів застосування сучасних інформаційних технологій стали предметом уваги міжнародних організацій на початку 2000-х рр., спочатку в рамках дискусії урядових експертів, які представляли найбільш економічно розвинені держави, а потім і в рамках ширших робочих груп, що формуються на основі відкритої участі держав-членів ООН.
Рішення про створення постійного органу ООН з питань кібербезпеки, узгоджене у липні 2025 р., було затверджено резолюцією A/RES/80/16 Генеральної Асамблеї ООН у грудні 2025 р.
В останні роки інтерес до цифрових технологій визначався стрімким розвитком моделей штучного інтелекту, що конкурують між собою. Прогрес у цій сфері кардинально змінив традиційний підхід до кібернетичного простору та окреслив низку проблем, що безпосередньо зачіпають суверенітет, безпеку та інтереси розвитку всіх країн сучасного світу.
За своїм статусом Глобальний механізм ООН з кібербезпеки є допоміжним органом ГА ООН, підзвітним Першому комітету. Його формальні цілі полягають у розробці правил, покликаних забезпечити відповідальну поведінку держав у цифровому середовищі, дотримання норм і принципів міжнародного права, сприяння заходам зміцнення довіри та нарощування потенціалу.
Водночас у підходах провідних держав до проблематики кібернетичної безпеки, цифрових технологій та застосування штучного інтелекту спостерігаються суттєві розбіжності, що зменшує можливість досягнення взаємоприйнятних результатів.
Позиція КНР
Ставлення уряду КНР до проблем, що належать до кібербезпеки, ґрунтується на розумінні об'єктивної обумовленості та неминучості цифрової революції. По суті поняття «цифрова революція» означає швидкий перехід від старих аналогових способів передачі інформації до нових цифрових моделей. Нові засоби та способи використання інформаційних технологій змінили управління економікою та виробничими процесами, створили нові можливості для навчання та комунікації. Їх розвиток супроводжувався впровадженням штучного інтелекту та нейромереж. Нові стандарти забезпечують швидкий доступ до будь-якої інформації, прискорення розрахунків, розвиток нових дослідницьких програм, поширення онлайн-послуг тощо. Водночас, в умовах прискореного розвитку технологій штучного інтелекту кібербезпека стала найважливішою проблемою, що стосується суверенітету, стабільності та інтересів розвитку всіх країн світу.
Огляд документів МЗС КНР з глобального управління в сфері кібербезпеки дозволяє виділити низку змістовних положень, що повною мірою відображають позицію Китаю з питань міжнародного співробітництва та взаємодії в епоху цифрових технологій.
1. Застереження про небезпеку кібернетичних війн.
МЗС КНР наголошує на тому, що поширення нових технологій, таких як штучний інтелект, збільшує ризики кібербезпеки, знижує поріг кібератак та міждержавних кіберконфліктів. У свою чергу це означає підвищення ризиків кібербезпеки в галузі критичної інфраструктури, що призводить до штучної фрагментації глобальних цифрових ланцюжків поставок.
У сукупності ці фактори посилюють кризу глобального управління, перешкоджають узгодженим діям у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, загрожують «цифровому світу» безладом та розподільними бар'єрами.
Керівництво КНР попереджає про небезпеку поширення кібернетичних війн як засобу завдання цілеспрямованої шкоди одним державам з боку інших. При цьому порушення негласної заборони на ведення війн у кіберпросторі збільшує небезпеку застосування штучного інтелекту як чинника загрози, протистояння та хаосу.
2. Базові засади міжнародного співробітництва.
У зв'язку зі створенням Постійного глобального механізму ООН з кібербезпеки, уряд КНР пропонує світовій спільноті низку прозорих принципів взаємодії між державами. Їх дотримання має забезпечувати мирне співіснування, перешкоджати актам агресії з використанням кібернетичних систем та інформаційно-комунікаційних технологій, не допускати гонки кіберозброєнь та запобігати міждержавним кіберконфліктам.
Першими та основними серед таких базових принципів названо дотримання міжнародних норм, готовність до забезпечення миру та стабільності. Позиція КНР ґрунтується на необхідності дотримання цілей та принципів Статуту ООН, включаючи принципи відмови від застосування сили чи загрози силою, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи.
Враховуючи слабке опрацювання нормативів міжнародної взаємодії держав у сфері інформаційно-комунікаційних технологій, кіберпростір розглядається як продовження реального світу. У цьому контексті уряд КНР закликає всі країни прагнути до зміцнення взаємної довіри через стратегічну взаємодію та врегулювання розбіжностей шляхом консультацій і діалогу. На думку керівництва КНР, жодна країна не повинна завдавати шкоди критично важливій інфраструктурі інших держав за допомогою кіберзасобів – насамперед «критично важливій інформаційній інфраструктурі, що зачіпає добробут населення і суспільні інтереси в таких сферах, як енергетика, транспорт, водне господарство, фінанси, державні послуги, електронний уряд, а також оборонна наука, технології та промисловість» [1].
3. Повага до цифрового суверенітету та сприяння загальному розвитку.
Уряд КНР наголошує, що доступ до результатів прискореного розвитку цифрових та інтелектуальних технологій повинні мати всі країни та народи. Це підкреслює вирішальне значення подолання розриву у сферах штучного інтелекту (ШІ) та цифрових технологій для досягнення цілей сталого розвитку.
Уряд КНР закликає інші країни поважати цифровий суверенітет один одного та мати право самостійно обирати шляхи розвитку цифрових та інтелектуальних технологій (включаючи ШІ), а також обирати відповідні технології, продукти та послуги з урахуванням своїх національних умов. Особливо наголошується, що в умовах конкуренції різних політик та підходів «жодна країна не повинна зазнавати примусу в питаннях вибору тієї чи іншої сторони».
Країнам сучасного світу слід підходити до питань кібербезпеки всебічно, об'єктивно та на основі фактів. Чітко й недвозначно висловлено намір «сприяти інноваційному розвитку кіберпростору, орієнтованому на відкритість та загальну користь в умовах чесної конкуренції». На думку уряду КНР, моделюючи розвиток цифрових та інтелектуальних технологій важливо уникати надмірної «сек'юритизації», прагнення до технологічної монополії або нав'язування взаємовиключних форматів співробітництва. При цьому підтверджується традиційний підхід КНР, який заперечує спроби встановлення гегемонії у міжнародних відносинах. Аналогічна позиція висловлена і щодо «сфери цифрових та інтелектуальних технологій». При цьому висловлено й розуміння того, що уряди окремих держав пояснюватимуть спроби забезпечити своє домінування та застосування методів недобросовісної конкуренції посиланнями на забезпечення власних національних пріоритетів.
Усвідомлюючи ці обставини, уряд КНР закликає уряди інших держав формувати справедливе, рівноправне та недискримінаційне середовище розвитку, яке дозволить підтримувати відкритість, безпеку та стабільність глобальних виробничо-збутових ланцюжків у сфері цифрових та інтелектуальних технологій.
4. Засоби і методи досягнення спільних цілей розвитку.
Уряд КНР підтверджує свою відданість дотриманню принципів багатосторонності, що дозволяє ефективно реагувати на різноманітні ризики. Країнам сучасного світу слід серйозно ставитися до впливу, який проривні інформаційні технології (такі як штучний інтелект та квантові технології) здійснюють на кібербезпеку та безпеку даних. В цьому контексті важливо приділяти серйозну увагу розробці міжнародних правил регулювання кіберпростору, які відповідають вимогам часу.
З метою забезпечення балансу між розвитком та безпекою інформаційних технологій необхідно забезпечувати провідну роль держави за участю всіх зацікавлених сторін. Такий підхід дасть імпульс «роботі над створенням багатосторонньої, демократичної та прозорої системи глобального управління Інтернетом». Роль держави в управлінні не повинна підмінюватись управлінням з боку приватного сектору, а міжнародне управління – «управлінням у вузькому колі обраних країн». З цього логічно випливає, що правила взаємодії не повинні нав'язуватись іншим державам в односторонньому порядку.
В контексті зростання ризиків, викликаних розвитком передових моделей штучного інтелекту, МЗС КНР закликає уряди країн світу «сприяти створенню глобальних стандартів, систем тестування та оцінки ризиків, пов'язаних з великими моделями ШІ, а також сприяти тому, щоб ШІ служив новим щитом кібербезпеки, а не інструментом одностороннього прагнення до гегемонії».
У рамках просування ідеї колективного управління глобальним кіберпростором уряд КНР наголошує на важливості забезпечувати та активізувати транскордонну співпрацю у сфері обробки даних (cross-border data cooperation), яка передбачатиме можливість їх транскордонного переміщення, забезпечуватиме розробку глобальних принципів та норм регулювання транскордонних потоків даних, а також гарантуватиме безпеку даних для всіх країн.
5. Взаємопов'язаність кіберпростору в епоху цифрових та інтелектуальних технологій.
Поняття взаємопов'язаності кіберпростору потребує додаткового роз'яснення. В умовах прискореного розвитку цифрових та інтелектуальних технологій взаємопов'язаність кіберпростору полягає у тотальному поєднанні фізичного, цифрового та біологічного світів у єдину динамічну екосистему. Ще недавно кіберпростір сприймався як особливе, окреме віртуальне середовище, виражене у використанні інтернету та передачі даних у комп'ютерних системах. Нове, сучасне сприйняття цього феномена безпосередньо пов'язане з поширенням штучного інтелекту і появою нової сфери «інтернету речей» (Internet of Things; IoT) в результаті мережевого з'єднання мільярдів пристроїв, пов'язаних по каналах зв'язку та здатних, у разі зовнішнього втручання, піддаватися впливу специфічних інтелектуальних алгоритмів.
В «розумних містах» громадський транспорт, світлофори, системи енергопостачання та екстрені служби пов'язані у єдину мережу, яка оптимізує життя міста у реальному часі. Вважається, що практика наскрізного використання інформаційних технологій створює цифрову «нервову систему» сучасного суспільства. Накопичення в інформаційних системах даних, одержаних з різних датчиків, ліній автоматизованого контролю на об'єктах інфраструктури, виробничих підприємств, відеокамер, автомобільних комп'ютерів та побутових технічних пристроїв, дозволяє моделям штучного інтелекту чи не миттєво обробляти величезні масиви даних, пропонуючи або приймаючи рішення без участі людини.
Поширення ШІ-аналітики позначило гостру необхідність спільних дій, покликаних зробити кіберпростір стабільним та безпечним. Закликаючи спільно сформувати більш справедливий, рівноправний та ефективний міжнародний порядок у кіберпросторі, Китай готовий спільно зі світовим співтовариством використовувати «Глобальний механізм» ООН як платформу для зміцнення діалогу та обмінів, розвитку взаємовигідної співпраці, вивчення позитивних практик та взаємного навчання. На цій основі Китай закликає світову спільноту взяти участь у побудові спільноти єдиної долі у новій технологічній екосистемі.
Незважаючи на те, що США та КНР є безумовними лідерами у розвитку передових моделей штучного інтелекту, керівництво КНР визнає важливість надання доступу країн, що розвиваються, до технологічних інновацій, що дозволить «підвищити справедливість, ефективність та інклюзивність глобального розвитку цифрових та інтелектуальних технологій».
Доречно зазначити, що позиційний документ МЗС КНР щодо глобального управління кібербезпекою представляє позицію країни щодо міжнародних аспектів взаємодії у сфері сучасних інформаційно-комунікаційних технологій з акцентом насамперед на обґрунтування головних цілей і базових принципів. З урахуванням цих обмежень документи МЗС КНР не торкаються нюансів та розбіжностей, які присутні у міжурядових переговорах або характеризують зміст експертної полеміки щодо розвитку та безпеки застосування штучного інтелекту.
Цілі та перспективи міжнародного співробітництва з погляду стандартів ООН.
Світоглядна основа позиції КНР спирається на принципи багатостороннього співробітництва, виражені в численних документах ООН, включаючи прийнятий ООН 22 вересня 2024 р. Пакт в ім'я майбутнього (A/RES/79/1) – найбільш масштабну і всеосяжну міжнародну угоду, покликану зробити міжнародну систему більш інклюзивною, эффективною та здатною відповідати на виклики XXI ст. Підтверджуючи цілі та принципи Статуту ООН, пакт пропонує перелік цілей та заходів, покликаних забеспечити мирний і безпечний розвиток людства [2].
Додатком до Пакту заради майбутнього є Глобальний цифровий договір – загальний рамковий документ, який визначає принципи та етапи міжнародного співробітництва з метою подолання цифрової нерівності та безпечного регулювання штучного інтелекту [3].
Глобальний цифровий договір визначає перелік основних завдань, які включають:
- усунення всіх цифрових розривів та прискорення ходу досягнення всіх цілей у сфері сталого розвитку;
- розширення можливостей участі у цифровій економіці та використання пов'язаних з нею переваг для всіх;
- формування інклюзивного, відкритого, безпечного та захищеного цифрового простору, в якому дотримуються, захищаються та заохочуються права людини;
- досягнення успіхів у розвитку відповідальних, справедливих та заснованих на забезпеченні функціональної сумісності підходів до управління даними;
- посилення міжнародного регулювання щодо штучного інтелекту на благо людства.
Позиційний документ МЗС КНР з кібербезпеки найбільшою мірою стосується останнього пункту перелічених напрямів, підтверджуючи та інтерпретуючи необхідність «збалансованого, інклюзивного та заснованого на оцінці ризиків підходу до управління штучним інтелектом при повному та рівному представництві всіх країн, особливо країн, що розвиваються, та повноцінній участі всіх зацікавлених сторін».
У тексті Глобального цифрового договору недвозначно наголошується на необхідності міжнародних, регіональних, національних та багатосторонніх зусиль, спрямованих на розвиток безпечних, захищених та надійних систем штучного інтелекту. З цією метою пропонується «всебічним чином» провести оцінку та вивчення пов'язаних із системами штучного інтелекту «потенційних наслідків, можливостей та ризиків для сталого розвитку, благополуччя та прав людей. Міжнародне співробітництво необхідне для сприяння координації та забезпеченню сумісності систем управління штучним інтелектом, що формуються».
Втім, Глобальний цифровий договір містить низку досить хитких положень, які закликають розвивати справедливі та інклюзивні підходи до використання переваг штучного інтелекту та зменшення ризиків при повному дотриманні норм міжнародного права, включаючи міжнародне право прав людини, та з урахуванням інших відповідних рамкових механізмів, таких як питанням освіти, науки та культури [3].
Зазначимо, що така констатація лише підтверджує відсутність особливих та деталізованих міжнародно-правових норм, що дозволяють регулювати застосування новітніх моделей ШІ або застосування інструментарію кібератак, спрямованих проти військової, цивільної інфраструктури, систем зв'язку та транспорту. До того ж, сам процес удосконалення нових моделей ШІ, насамперед у США, окреслив перспективу втрати контролю над ними з боку розробників, які створили ці системи та дозволили їм розпочати неконтрольований процес саморозвитку.
У нинішньому контексті цілком закономірна постановка питання про те, наскільки реалістичні сформульовані ООН цілі сталого та збалансованого розвитку, які явно не відповідають реальній картині світу. На наших очах стрімко тане роль міжнародних регулюючих інструментів, таких як багатосторонній підхід до глобальних проблем, міжнародне право, міжнародні режими, підвищення довіри та колективні інструменти миротворчості. З одного боку, ООН та її спеціалізовані органи демонструють нездатність забезпечити глобальне управління світовим розвитком. З іншого боку, відмова від багатостороннього діалогу та універсального представництва країн світу означала б остаточне визнання краху надій на мирне та безпечне майбутнє. Таким чином, збереження за ООН функцій рівноправного представництва та платформи для діалогу зберігає потенціал формування морально-етичних стандартів, визначення спільних цілей та орієнтирів світового розвитку.
З урахуванням цього дипломатія КНР у всіх концептуальних документах останніх років підтверджує готовність до дотримання багатостороннього підходу, заперечує блокову політику, претензії на гегемонію та продовжує орієнтуватися на підтримку більшості країн, що розвиваються, обіцяючи їм, у тому числі допуск до використання інструментів штучного інтелекту.
Втім, позиція КНР йде далі, ніж задекларований у Глобальному цифровому договорі намір «керувати штучним інтелектом відповідно до суспільних інтересів». Відстоюючи принцип «цифрового суверенітету», керівництво КНР вимагає від урядів країн, які мають можливості для розвитку моделей ШІ, забезпечення контролю над розвитком цифрових технологій та відповідальності на вороже застосування їх інструментів. Як наголошувалося в документі МЗС КНР «Глобальна ініціатива з управління штучним інтелектом» (2023 р.), уряд Китаю позитивно сприймає ідею створення особливого міжнародного інституту, покликаного забезпечити управління ШІ, координувати дії у сфері його транснаціонального використання та міжнародної безпеки [4].
Відмінності та протиріччя у підходах КНР і США.
Позиції КНР і США щодо розвитку та застосування ШІ дуже різні. У США розробкою моделей ШІ займається група великих технокомпаній (OpenAI, Anthropic, Google, Microsoft, Meta). Уряд заохочує їхню діяльність і надає регуляторне сприяння. Окремі міністерства, включаючи Пентагон, залучають технокомпанії до участі у різних проектах військового призначення. До розробки моделей ШІ переважно залучається венчурний капітал. У США немає єдиного федерального закону, регулюючого використання ШІ. Основним і фактично єдиним елементом регулювання є добровільне дотримання норм (так званий «ініціативний комплаєнс»), який передбачає готовність окремих технологічних компаній дотримуватися суворих етичних принципів, стандартів кібербезпеки та захисту конфіденційності даних ще до того, як вони стануть юридично обов'язковими. Це зокрема дозволяє бізнесу мінімізувати ризики при виході на ринки, що жорстко регулюються (наприклад, ринок Європейського Союзу з його діючими регламентами GDPR та EU AI Act).
Через спеціалізовані «центри довіри» технологічні компанії проходять сертифікацію щодо відповідності вимогам інформаційної безпеки, розробленим Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO), а також регламентами кібербезпеки. У США такі стандарти визначає Закон США про національну оборону (NDAA, розділ 889), покликаний забезпечувати захист державної інфраструктури США від шпигунства та прихованого впливу. У ЄС застосовується Європейський стандарт кібербезпеки для споживчого ринку (ETSI EN 303645), що забезпечує захист кінцевих користувачів від кібератак через «розумні» пристрої (IoT).
У КНР стратегія розвитку ШІ враховується у п'ятирічних планах відповідно до національних пріоритетів. Технологічні підприємства мають доступ до інвестицій через держпрограми та кредити великих банків. Впровадження інновацій здійснюють переважно малі та середні підприємства («малі гіганти»). З 2022 р. у КНР запроваджено специфічне державне регулювання ШІ. У країні діють 868 зареєстрованих ШІ-сервісів. Застосовуються жорсткі правила щодо шкідливого контенту, конфіденційності та безпеки. Технокомпанії КНР менше фокусуються на великих «фронтирних» моделях й активно впроваджують ШІ у фізичну економіку, включаючи виробництво, логістику та «розумні міста». Китайські конкуренти виграють значну частку ринку завдяки нижчим цінам та використанню відкритого коду ШІ-моделей, що дозволяє простежити та контролювати цільове використання застосовуваних технологій. У той же час, при отриманні доступу до моделей ШІ з відкритим кодом користувачі можуть спробувати видалити вбудовані обмеження щодо етичних стандартів та безпеки.
В контексті міжнародної конкуренції підходи США та КНР мають суттєві відмінності. Приватні компанії США, які переважно розвивають моделі із закритим кодом (споживач не може бачити задані параметри), користуються максимальною автономією у своїй діяльності. Своєю чергою Китай віддає перевагу просуванню власної регуляторної моделі із забезпеченням доступності для споживача, включаючи ШІ-навчання, розгортання інфраструктури та пропозицію готових рішень. Така стратегія має великі експортні можливості, особливо у країнах Глобального Півдня.
З метою забезпечення переваги у технологічній конкуренції з КНР у грудні 2025 р. Держдепартамент США ініціював підписання декларації Pax Silica («кремнієвий світ»). Учасниками декларації стали США, Японія, Південна Корея, Сінгапур, Австралія, Ізраїль, Велика Британія, Європейський Союз, Греція, Італія, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Казахстан, Філіппіни, Катар, ОАЕ, Індія, Аргентина, Чилі та декілька інших країн Латинської Америки [5].
Створене за ініціативою США нове міжнародне стратегічне партнерство покликане забезпечити замкнену систему безпеки глобальних ланцюжків постачання напівпровідників, інструментів штучного інтелекту та критично важливих мінералів. Сенс ініціативи полягає у технологічній ізоляції Китаю, включаючи інфраструктуру ШІ, центри обробки даних та виробництво мікросхем. Такий підхід відображає курс США на досягнення переваги у глобальній конкуренції з КНР і докорінно суперечить принципам Глобального цифрового договору.
Зі свого боку уряд КНР підтверджує прихильність до збереження міжнародної системи, що склалася після Другої світової війни навколо ООН, та міжнародного порядку, заснованого на міжнародному праві. В контексті викликів, пов'язаних з розвитком технологій штучного інтелекту, у своєму виступі на 81-й сесії Генеральної Асамблеї ООН віцеголова КНР Хань Чжен підкреслив важливість принципу «орієнтованості на людину, прагнення до прогресу та добра», необхідність прагнути скорочувати цифровий розрив та спільно сприяти розвитку, доступному для всіх [6].
Розробка правил, покликаних підвищити відповідальність держав та технологічних компаній за дотримання вимог безпеки у розвитку та застосуванні ШІ, має велику значимість, особливо з урахуванням появи нових загроз.
Такі нові загрози виявилися влітку 2026 р. Лідери компаній OpenAI та Anthropic повідомили, що «незалежні» ШІ-агенти передових ШІ-моделей їхніх технокомпаній подолали обмеження та знайшли можливість самостійно проникнути в інфраструктуру реальних організацій.
23 вересня 2026 р. відбулося перше засідання РБ ООН зі штучного інтелекту. На зустрічі, влаштованій напередодні засідання, Сем Альтман з OpenAI та голова Anthropic Даріо Амодеї підтримали необхідність міжнародного співробітництва, здатного перешкодити виходу штучного інтелекту з-під контролю. Тим не менше, Рада безпеки ООН не змогла дійти єдиної думки про необхідність глобальних регуляторних заходів щодо ШІ. У своїй заяві Д. Амодеї недвозначно попередив, що штучний інтелект є «найважливішою проблемою глобальної безпеки, яка сьогодні постала перед світом. … Адже за поганого управління штучний інтелект здатний стати ризиком для всього людства». Д. Амодеї закликав РБ ООН розпочати з «вузьких угод», включаючи заборону застосування ШІ для створення біологічної зброї, а також розробки стандартів оцінки та перевірки його можливостей. На думку Д. Амодеї, важливим кроком уперед могло б стати узгодження загальних світових стандартів тестування моделей на ризики втрати контролю та створення системи оповіщення про зловживання, «значущі для глобальної безпеки» [7].
Зі свого боку, в низці своїх заяв Генеральний секретар ООН А. Гутерреш підтвердив необхідність створення глобальної системи управління штучним інтелектом й закликав країни, які лідирують у розробці інформаційних технологій, спільно виробити гарантії, «які захистять усіх нас». За його словами, розвиток штучного інтелекту ставить управління глобальним кіберпростором у центр міжнародної дипломатії, змушуючи уряди та лідерів бізнесу шукати способи регулювання зростаючого впливу технологій на безпеку, економіку та суспільства.
Позицію А. Гутерреша чітко відображає констатація: «Якщо раніше джерелами влади були територія, промисловість та фінанси, то тепер ними все частіше стають дані, обчислювальні потужності та алгоритми. Ця нова влада зосереджена в руках небагатьох, а пов'язані з нею можливості зростають швидше, ніж здатність суспільства осмислити всі наслідки цього процесу». Однак «небезпека полягає не в самих технологіях. Небезпека виникає тоді, коли технології не підзвітні. Коли можливості ніким не контролюється. Коли рішення ухвалюються непрозоро» [8].
*****
Різні аспекти зовнішньополітичної стратегії КНР відображені в серії документів, серед яких провідну роль відіграють концепція «Спільноти єдиної долі», представлена в Білій книзі МЗС КНР (вересень 2023 р.) та п'яти «глобальних ініціативах», присвячених проблемам розвитку (2021 р.), безпеки (2022 г.), цивілізації (2023 г.), штучного інтелекту (2023 р.) та глобального управління (2025 р.). Позиційний документ МЗС КНР щодо глобального управління кібербезпекою логічно вписується в цей перелік, конкретизуючи позицію Китаю з проблематики світового значення.
Політика КНР у сфері регулювання інформаційних технологій здебільшого співзвучна ідеям Пакту в ім'я майбутнього та Глобального цифрового договору, в яких були сформульовані основні завдання щодо регулювання розвитку ШІ.
Уряд КНР розглядає принцип суверенної рівності як право всіх країн брати участь у глобальному управлінні та отримувати від цього вигоду на рівних умовах. Водночас, в тлумаченні цифрового суверенітету зроблено наголос на обґрунтуванні права держави контролювати контент цифрових мереж, забезпечувати захист внутрішнього ринку та встановлювати режими застосування штучного інтелекту. У цьому сенсі цифровий суверенітет входить у явну суперечність з принципом вільного обміну даними.
З приводу застережень МЗС КНР про небезпеку використання ШІ у військових чи ворожих цілях, доречно звернути увагу на відсутність юридично зобов'язуючого міжнародно-правового визначення таких понять, як кібератака, кіберагресія, технологічна гегемонія тощо. Відзначимо, що на експертному рівні застосовуються досить ємні приватні, неофіційні формулювання, які дозволяють цілком адекватно оцінювати їх зміст. Наприклад, під кібератакою мають на увазі кібероперацію (наступальну чи оборонну), яка може бути кваліфікована як «напад» у сенсі міжнародного гуманітарного права, якщо вона призводить до збитків, руйнувань чи загибелі людей [9].
Складність правового регулювання кіберпростору обумовлена віртуальним характером відносин, що у цій сфері. При цьому віртуальний характер цифрових відносин розмиває традиційні межі таких понять, як територія, суверенітет і застосування сили. Відтак організація управління глобальним кіберпростором з усією очевидністю потребує відповідної міжнародно-правової нормативної бази та погодження регламентів, необхідних для розмежування рамок цифрового суверенітету та колективних зобов'язань.
На особливу увагу заслуговують правила та інструкції, покликані закрити випадковий доступ до ШІ-моделей, які дозволяють створювати шкідливий контент, придатний для використання під час проведення кібератак або створення нових видів летальної зброї. У той же час, як показує практика, навіть найнадійніші фільтри та запобіжники не дають абсолютних гарантій безпеки.
У світлі актуалізації загроз, спричинених можливістю втрати контролю над передовими моделями ШІ, набуває популярності ідея забезпечити можливість «аварійного відключення» систем ШІ, якщо в їхній роботі буде помічено відхилення від заданих алгоритмів.
С. Толстов.
Примітки:
1. China’s Position Paper on Global Cyber Governance In the Digital Intelligent Age. People’s Republic of China. Ministry of Foreign Affairs. Updated: 2026. JULY 22. URL: https://www.fmprc.gov.cn/eng/wjb/zzjg_663340/jks_665232/kjlc_665236/qtw…
2. Pact for the Future, Global Digital Compact and Declaration on Future Generations. Summit of the future. Outcome documents. September 2024. 56 p. URL: https://www.un.org/sites/un2.un.org/files/sotf-pact_for_the_future_adop…
3. Пакт во имя будущего. Приложение I: Глобальный цифровой договор. URL: https://www.un.org/pact-for-the-future/ru/annex-i-global-digital-compact
4. Global AI Governance Initiative. Ministry of Foreign Affairs. People’s Republic of China. 2023. October 20. URL: https://www.mfa.gov.cn/eng/zy/gb/202405/t20240531_11367503.html
5. Pax Silica. U.S. Department of State. https://www.state.gov/pax-silica
6. Заместитель председателя КНР Хань Чжэн: «Миру нужен мир, а не война». 26 сентября 2026. URL: https://news.un.org/ru/story/2026/09/1468778
7. Volz D., Fassihi F. America’s A.I. Leaders Warn U.N. of Possible Peril Absent a Global Response. The New York Times. 2026. Sept. 23. https://www.nytimes.com/2026/09/23/us/politics/ai-leaders-united-nation…
8. Гутерриш: сила права должна восторжествовать над правом силы. Группа ООН по устойчивому развитию. 22 сентября 2026. URL: https://unsdg.un.org/ru/latest/stories/гутерриш-сила-права-должна-восто…
9. Меры реагирования на кибервмешательства в соответствии с нормами международного права. Управление ООН по наркотикам и преступности. URL: https://sherloc.unodc.org/cld/ru/education/tertiary/cybercrime/module-1…
*****
