Родина вбитого активіста Артема Мирошниченка, а також його колишній адвокат Олександр Кадієвський, який представляв родину з 2019 до 2023 року, а нині служить у ЗСУ, не були повідомлені про рішення прокурора підтримати прохання колоній, де перебували засуджені Олександр Баришко та Микола Барабаш за вбивство активіста, вийти на волю і підписати контракт у Збройних силах України.
Про це сказав колишній адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини в Краматорську, представник родини Артема Мирошниченка, а нині військовослужбовець ЗСУ Олександр Кадієвський у коментарі виданню ZMINA.
“На жаль, не була повідомлена потерпіла сторона про те, що прокурор ухвалив таке рішення. Раніше прокурор підтримав у суді вирок, відповідно засудженим не можна просто так узяти, підписати контракт і піти в ЗСУ. Це повинно було бути звернення до суду та погодження з боку обвинувачення. Якщо ж обвинувачені відразу звернулися до суду, щоб піти в ЗСУ, то це одна справа, а якщо це така собі можливість звільнитися від виконання покарання, то це інше”, – говорить Олександр Кадієвський.
Також адвокат звертає увагу, що тут потрібно ставити багато запитань саме закладу, де відбували покарання засуджені.
“Чому вони клопотали про це? Хтось дав їм характеристику, щоб піти служити, хтось повідомив військовий заклад про їхнє бажання, хтось клопотав перед судом за них. Що їх до цього спонукало? Чому? Що відбулося? Чому прокуратура також клопотала підтримати це клопотання? Що їх на це спонукало?” – підкреслює адвокат.
На думку Кадієвського, ні прокурор, ні суд, ні колонії, де утримувалися засуджені не врахували моменту, де перебувають рідні засуджених: чи вони на окупованій території, чи на території Росії. Він припускає, що саме це могло спровокувати можливе самовільне залишення частини одним із засуджених Олександром Баришком.
“Якщо люди просто так це зробили, щоб поставити галочку, просто взяти людину до Збройних сил, за це мають відповідати певні особи. Тому що всі знали, за що ця особа відбуває покарання. Служба в Збройних силах – це не покарання. Сюди не можна брати всіх підряд. Тому що люди тут реально віддають своє життя за те, щоб уся наша країна продовжувала жити. І це не може бути таким собі штрафним батальйоном”, – підкреслив адвокат.
Крім того, адвокат зазначив, що ні його, ні потерпілу сторону, ні журналістів не повідомили про судове засідання, де розглядалося це питання.
Проте якщо говорити про формальність, то суд розглянув клопотання й ухвалив, у принципі, законне рішення, вважає адвокат.
Кадієвський додав, що стаття про напад на підґрунті нетерпимості й мовної ворожнечі в суді не підтвердилася.
“Не було безпосередніх доказів, що саме побиття, яке призвело до смерті, відбулося саме на ґрунті мови. Людина, яка спочатку була свідком, згодом перестала ним бути. Ми, на жаль, під час судового засідання не змогли отримати цьому підтвердження. Тому кваліфікація була саме за завдавання тяжких тілесних ушкоджень, які призвели до смерті особи”, – додав Кадієвський.
Раніше стало відомо, що один із вбивць українського активіста з Бахмута Артема Мирошниченка, які завдяки рекрутингу до ЗСУ були умовно-достроково звільнені від відбування покарання за вбивство, самовільно залишив військову частину та може втекти з України.
Крім того, ZMINA дізналась, що Полтавський районний суд задовольнив подання ДУ “Божковська виправна колонія (№ 16)” про умовно-дострокове звільнення засудженого Миколи Барабаша від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом. Таке саме рішення ухвалив Первомайський міськрайонний суд Харківської області щодо Олександра Баришка, що відбував покарання в ДУ “Первомайська ВК (№ 117)” через напад 29 листопада 2019 року в Бахмуті на громадського активіста Артема Мирошниченка, який за декілька днів помер у лікарні.
Нагадаємо, 13 червня 2024 року Слов’янський міськрайонний суд оголосив вирок Олександру Баришку та Миколі Барабашу, яких обвинувачували у вбивстві бахмутянина Артема Мирошниченка. Обвинувачені отримали дев’ять та вісім років ув’язнення відповідно. Час перебування в СІЗО їм зарахували до терміну перебування за ґратами.
Упродовж 30 днів після ухвалення вироку, до 13 липня, вони мали право подати апеляцію та оскаржити рішення суду. Проте обвинувачені цього не зробили.
На проукраїнського активіста Артема Мирошниченка напали 29 листопада 2019 року в Бахмуті. Нападники не пограбували активіста, а тому його брат вважає, що причиною побиття могла стати його волонтерська діяльність. Медики діагностували в Мирошниченка перелом основи черепа та провели складну операцію, він перебував у комі. 6 грудня стало відомо, що Мирошниченко помер у лікарні.
Правоохоронці встановили, що до інциденту були причетні двоє неповнолітніх спортсменів – раніше судимий 17-річний хлопець та раніше не судимий 16-річний юнак. Обидва були в нетверезому стані.
3 грудня одного з нападників, який, за попередньою версією слідства, єдиний завдавав ударів, відправили під домашній арешт. На суді хлопець пояснив мотив бажанням перевірити свої бойові навички й тим, що не знав про активістську діяльність Мирошниченка.
Зазначимо, що Артем Мирошниченко з 2014 року активно допомагав українським військовим на фронті та підтримував волонтерські ініціативи в регіоні. Також відомо, що з початком війни вся родина Мирошниченка принципово перейшла на українську мову не тільки на офіційних заходах чи в соцмережах, а й у побуті.
Місцеві журналісти отримали інформацію від свідка про те, що приводом для нападу на волонтера стало його спілкування українською. Свідчити в суді та взагалі звертатися до правоохоронних органів людина не має намірів, а під час спілкування з журналістом “Тижня” попросила зберегти анонімність.
“Чего ты тут ходишь?” – нібито спитали нападники. Той щось відповів та пришвидшив рух. “А на нормальном языке ты не можешь? Мы на этом не понимаем!” – пролунало у відповідь. Після цього його почали сильно бити. Прощання з Артемом Мирошниченком відбулося 8 грудня в Бахмуті.
