Рішення ВС у справі № 640/3165/22 від 16.09.2025 https://t1p.de/44kt0
У касаційній скарзі Департамент благоустрою покликався на відсутність висновку ВС щодо застосування п. 13.3.2 Розділу 13 Правил 1051/1051 у подібних правовідносинах у питанні зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити демонтаж, коли у законодавстві не встановлено строк надання доручення на демонтаж та строк проведення демонтажу елементів благоустрою.
КАС ВС оцінюючи доводи касанта вказав, що межі дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень закінчуються там, де починається його прямий обов'язок, встановлений законодавством. У спірних правовідносинах, після встановлення факту самовільного розміщення елемента благоустрою та невиконання припису про його усунення, у відповідачів виник прямий обов'язок вжиття заходів щодо демонтажу (п. 13.3.2 Правил № 1051/1051).
Дискреція суб'єктів владних повноважень могла стосуватися організаційних аспектів (визначення конкретної дати, залучення техніки), але вона не поширювалася на вирішення питання, чи здійснювати демонтаж взагалі. Нездатність подолати організаційні перешкоди, зокрема опір третіх осіб (для чого передбачено механізм залучення поліції), є свідченням неналежного виконання обов'язку, а не правомірною реалізацією дискреційних повноважень.
У правовідносинах, пов'язаних із самовільним встановленням огорож, воріт та інших елементів благоустрою, що обмежують доступ до вулиць, доріг, набережних чи інших територій загального користування, пріоритетним є дотримання принципу відкритого і вільного доступу громадян до таких об'єктів. Обмеження доступу на землях комунальної або державної власності суперечить ст.ст. 13 та 19 Конституції України, порушує права окремих осіб і суспільні інтереси, а також створює ризик формування практики системних порушень з боку приватних осіб, забудовників та об'єднань громадян.
