Спеціальним Законом № 4452-VI передбачено обмеження способів захисту учасника неплатоспроможного банку з метою недопущення реституційних наслідків для інвестора та його майнової відповідальності перед попереднім власником акцій неплатоспроможного банку
Таке регулювання прийнято Україною з метою адаптації законодавства до корпоративного та банківського права ЄС відповідно до зобовязань за міжнародними договорами України.
Відповідаючи на запитання щодо відповідності обмежень, які передбачені ст. 41 Закону № 4452-VI, вимогам ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, ВПВС в постанові від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19https://reyestr.court.gov.ua/Review/110231843 зважила, що надання Фонду повноважень на вжиття заходів з додаткової емісії акцій неплатоспроможного банку без відповідного скликання загальних зборів акціонерів було передбачено законом.
Це обмеження було спрямоване на забезпечення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів у збереженні платоспроможності банку і є пропорційними зазначеній легітимній меті
ВПВС не вбачає порушення справедливого балансу між суспільним інтересом у втручанні у право власності шляхом придбання акцій неплатоспроможного банку, позаяк законом передбачено можливість компенсації шкоди акціонеру, якщо він у відповідному судовому процесі підтвердить добросовісність своїх дій у правовідносинах із неплатоспроможним банком і порушення своїх прав та законних інтересів.
Висновки суду першої інстанції про те, що права і законні інтереси позивача як учасника банку порушено внаслідок прийняття рішень НБУ, Фонду та КМУ про віднесення ПАТ «КБ «Приватбанк» до категорії неплатоспроможних, виведення його з ринку було визнано передчасними.
Питання про порушені права та законні інтереси позивача суд може вирішити тільки у спорі за належною позовною вимогою про відшкодування завданої шкоди у грошовій формі.
Відтак провадження в цій справі за позовними вимогами про недійсність правочинів не здатне поновити прав позивача як колишнього учасника (акціонера) банку, оскільки (в силу ч. 6 ст. 41 Закону № 4452-VI) відновлення становища не є можливим незалежно від встановлення / невстановлення судом певних порушень при вчиненні таких правочинів.
Отже, позивачем обрано неефективний спосіб захисту прав.
