Президент України в інтерв`ю повідомив, зокрема, що «з терористами, сепаратистами … торгував, заробляв разом з п`ятим президентом», «ймовірно разом з колишнім президентом вони це робили і заробляли».
Позивач (Президент України у 2014 - 2019 роках) вважав, що ті слова стосувалися його, а чинний Президент України ухиляється оприлюднити в повному обсязі наявну у нього публічну інформацію, отриману від СБУ, розвідувальних органів або будь-яких інших осіб щодо нього. Вимагав зобовʼязати оприлюднити цю інформацію, що становить суспільний інтерес.
ВПВС у постанові від 19.10.2023 у справі № 9901/337/21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114685585 зазначила, що ст. 5 Закону № 2939-VI допускає можливість оприлюднення публічної інформації будь-яким способом, що, вочевидь, не виключає її оприлюднення під час інтерв`ю.
Водночас розпорядник публічної інформації має обов`язок надати ту публічну інформацію, якою він володіє і яка певним чином задокументована / відображена на матеріальних носіях. В даному випадку неможливо виснувати, що слова відповідача стосуються інформації, яка є задокументованою й знаходиться у його володінні як суб`єкта владних повноважень.
Також відповідач мав би надати безперешкодно і безкоштовно лише на відповідну вимогу. Проте позивач хотів спонукати відповідача саме оприлюднити її, а не надати (позивач не звертався до відповідача із відповідним запитом ).
Немає підстав вважати, що відповідач, оприлюднивши певну інформацію в інтерв`ю, допустив стосовно позивача бездіяльність, і що звернення позивача із заявленими вимогами мало належне фактичне та юридичне підґрунтя.
