ВПВС у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/117884139 акцентувала на тому, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, якщо зумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери.
Такому підходу відповідають висновки про те, що позов ГУ ДПС до суб`єктів господарювання про визнання недійсним укладеного такими товариствами договору перевезення автомобільним транспортом не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки оспорюваний договір укладений між рівноправними учасниками господарських правовідносин та не є адміністративно-правовим, а основні позовні вимоги спрямовані на припинення зобов`язань за договором суб`єктів приватного права (відповідачів), що відповідає юрисдикції господарських судів.
При цьому зміст похідної вимоги, можливість стягнення за якою на користь держави прямо передбачена ЦК України у разі визнання правочину недійсним, не є достатньою для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів.
Статус ГУ ДПС не є визначальним критерієм для віднесення спору у цій справі до юрисдикції адміністративних судів.
Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, виходить за межі податкового контролю.
До визначених ч. 1 ст. 5 та ч. 2 ст. 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.
