юрисдикція

Колегія суддів КГС у складі ВС вказувала на необхідність відступлення від висновків КЦС у складі ВС щодо належності до цивільної юрисдикції спорів між членом садового товариства та садовим товариством щодо користування електромережею, у тому числі щодо правомірності відключення, про зобов`язання підключити електропостачання, оскільки вважає, що такі спори мають розглядатись за правилами господарського судочинства.

ВПВС у постанові

ВПВС у постанові від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/117884139 акцентувала на тому, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, якщо зумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери.

ВП ВС відступила від власних правових висновків щодо належності до цивільної юрисдикції спорів про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, визначивши, що спори щодо користування землями фермерського господарства, зокрема з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства, і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Проблемним питанням у справі, на думку колегії суддів КАС ВС, є визначення юрисдикції спорів щодо оскарження рішення міської ради про реорганізацію навчального закладу комунальної власності шляхом пониження ступеня навчального закладу.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції.

Касаційний адміністративний суд вважає за необхідне відступити від висновків Касаційного господарського суду, висловлених у справі № 910/5958/20, щодо розгляду спорів за позовами органів ДПС України до юридичних (фізичних) осіб про визнання правочинів недійсними судами господарської юрисдикції та щодо обов`язку суду у спорах цієї категорії перевіряти, чи є порушення цивільного права контролюючого органу.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних не були поєднані з однією з вимог, зазначених у пунктах 1-4 ч. 1 ст. 5 КАС України.

Водночас інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.

ВПВС у своїх постановах неодноразово вказувала на те, що процесуальний закон встановлює певний порядок дій суду після отримання позовної заяви.

Приписи п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою подано позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.

Зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.