ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/129054270 від 10.07.2025 у справі № 990/312/23 вважає правильним установлення судом першої інстанції факту, що позивач з 26.12.1996 є громадянином України, оскільки виданий 26.12.1996 позивачу паспорт громадянина України підтверджує його громадянство.
Довід позивача, що він набув громадянство України в 1991 році [оскільки у поданні ДМС про втрату ним громадянства України в графі «Дата набуття громадянства України» зазначено 24.08.1991], ВПВС відхилила, зважаючи на відсутність жодних посилань на документи, які б це підтверджували, зокрема що позивач на 24.08.1991 постійно проживав на території України.
За обставинами цієї справи 28.12.2022 Президент України видав Указ, яким постановив вважати позивача таким, що втратив громадянство України, на підставі подання та пропозицій відповідних компетентних органів про добровільне набуття ним громадянства російської федерації 15.08.2016, тобто у повнолітньому віці.
СБУ наділена необхідним обсягом повноважень, які дозволяють їй виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави і повідомити про це компетентні органи.
ВПВС не встановила підстав для обґрунтованого сумніву стосовно достовірності встановлених СБУ обставин щодо набуття позивачем громадянства російської федерації.
Не можуть визнаватися допустимими доказами у справі паспорт громадянина СРСР та листи МВД росії від 25.10.2023, від 31.10.2023, з якою Україна припинила дипломатичні відносини, оскільки вони одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Позивач не вчиняв дій, спрямованих на позбавлення позивача громадянства України, тоді як позивач вчинив дії, спрямовані на втрату громадянства України, оскільки в повнолітньому віці добровільно набув громадянство іншої держави.
Отже, Президент України, реалізуючи надані йому повноваження щодо прийняття рішення про припинення громадянства України та постановляючи Указ, діяв у межах наданих йому повноважень.
