Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Луспеника Д. Д., суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Хопти С.Ф.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/111430853
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання шлюбного договору недійсним.
На думку позивача, шлюбний договір укладений у період настання для ОСОБА_3 строку виконання зобов`язань за договорами позики у вигляді погашення заборгованості, тому цей правочин повинен ставитися під сумнів та має ознаки фраудаторного правочину, оскільки метою його вчинення є уникнення звернення стягнення на нерухоме майно та зниження платоспроможності відповідача.
Судами установлено, що 10 липня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений шлюбний договір, яким передбачено, що у разі розірвання шлюбу, незалежно від ініціативи чоловіка або дружини, квартира АДРЕСА_1 , переходить у особисту приватну власність дружини.
Визнаючи шлюбний договір недійсним, суди попередніх інстанцій не врахували, що умовами шлюбного договору встановлено не перехід права власності на нерухоме майно, а поділ майна подружжя у разі розірвання шлюбу.
Враховуючи те, що за шлюбним договором не відбулась передача у власність спірної квартири, Верховний Суд дійшов висновку про те, що цим правочином не порушено права та інтереси позивача.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшов помилкового висновку про визнання оспорюваного правочину недійсним.
