При обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
З огляду норми ч. 1 статті 64 Закону № 2453-VI , чинні на день призначення позивачки на посаду судді, до її стажу роботи, що дає право на відставку судді, зараховується три роки роботи в галузі права.
Водночас на момент призначення на посаду судді (2011) норми законодавства не передбачали зарахування судді до стажу роботи, що дає право на відставку судді, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах (постанова КМУ від 01.12.2010 № 1097, якою передбачено втрату чинності постанови КМУ від 03.09.2005 № 865)
Зважаючи на таке обґрунтування ВПВС у постанові від 15.02.2024 у справі № 420/14019/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/117207232 дійшла висновку про правомірність відмови ВРП у звільненні з посади судді у відставку (відсутність 20 років стажу).
Було відхилено посилання скаржниці на те, що станом на момент проходження нею процедури оцінювання на посаду судді у неї як кандидата на посаду судді були наявні законні очікування на звільнення з посади судді у відставку з огляду на фізичну можливість відпрацювати на посаді судді не менше 10 років з моменту зайняття посади до досягнення позивачкою 65-річного віку, оскільки у неї був стаж більше 19 років на посадах слідчого.
Також визнано необґгрунтованими доводи позивачки, що проходження оцінювання, складання кваліфікаційного іспиту та призначення її Президентом України на посаду судді здійснювалось відповідно до вимог Закону № 2862-XII, а тому має зберігатись і визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 2453-VI .
