ВПВС в постанові від 16.11.2022 у справі № 911/3135/20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/107834207 звернула увагу на те, що відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону про державну реєстрацію суд призначає в рішенні щодо припинення юридичної особи у зв`язку з її ліквідацією комісію з припинення (ліквідаційну комісію) та встановлює строк і порядок її роботи.
Отже, за відсутності в судовому рішенні щодо припинення юридичної особи відомостей про призначення її ліквідатором органу державної влади, який ініціював такий судовий процес, цей орган не може самостійно призначити склад відповідної ліквідаційної комісії та/або виконувати функції ліквідатора юридичної особи, яка припиняється за його позовом.
Відповідно суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо законності формування ОДПІ ліквідаційної комісії Товариства.
Також, аналіз норм Закону про державну реєстрацію дозволяє дійти висновку, що підставою для відмови у державній реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі судового рішення про припинення юридичної особи, не пов`язаного з її банкрутством, є подання відповідних документів раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами.
ВПВС відступила від висновків, які містяться у постанові КАС ВС від 28.02.2020 у справі № 810/2893/17, оскільки відсутність у судовому рішенні про припинення юридичної особи (боржника), встановленого судом відповідно до ч. 3 ст. 105 ЦК України, строку заявлення кредиторами своїх вимог не може слугувати підставою для його недотримання з огляду на те, що граничні межі цього строку визначені законом.
Отже, процедура ліквідації юридичної особи (боржника) не може тривати менше визначених законом граничних меж строків, необхідних для належного подання та розгляду вимог кредиторів.
Наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи (а не скасування реєстраційної дії).
