ВРП визнала обґрунтованим висновок Дисциплінарної палати про те, що ухвалені суддею рішення у справах не містять необхідного мотивування, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 106 Закону № 1402-VIII свідчить про допущення суддею, який брав участь в ухваленні судового рішення, порушення прав людини і основоположних свобод, зокрема права на справедливий суд.
Надаючи оцінку доводам скаржниці в частині незгоди із цим висновком, ВПВС у постанові від 16.11.2023 (провадження № 11-228сап21) https://reyestr.court.gov.ua/Review/115308744 зазначила, що обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення -це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд.
Щоб судове рішення вважалося належно мотивованим, недостатньо просто процитувати закон та перерахувати докази, надані сторонами. Важливо навести ті висновки, яких дійшов суд за результатами оцінки доказів, та знайти настільки вагомі й одночасно зрозумілі аргументи на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали в законності й справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка в цьому спорі програла.
Ураховуючи предмет спору у справах, наявні в матеріалах докази щодо правового режиму майна, про яке йшлося в мирових угодах, а також установлені ЦПК України умови затвердження мирової угоди, ВПВС вважає обґрунтованим висновок ВРП про те, що ухвалені суддею рішення не містять обґрунтування необхідності та можливості затвердження мирових угод поза межами предмета позовних вимог, а відтак погоджується з висновком про наявність у діях судді ознак дисциплінарного проступку.
