Під час воєнного стану передбачені можливості:
1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості;
2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об`єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.
ВПВС в постанові від 13.09.2023 у справі № 757/64569/16-ц звертала увагу на те, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов`язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз`яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави.
В продовження цієї тематики ВПВС в постанові https://reyestr.court.gov.ua/Review/123313995 від 23.10.2024 у справі № 712/3525/23 зазначила, що робоча група з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв`язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану є спеціально уповноваженим колективним органом, який в межах визначених повноважень та у відповідності до вимог чинного законодавства зобов`язаний ухвалювати рішення про відчуження транспортних засобів, для забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути в період воєнного стану.
У матеріалах справи містився протокол оперативної наради робочої групи та акт про примусове відчуження (вилучення) майна, відповідно до якого рішення про вилучення автомобіля приймали та підписували особи, визначені ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», ЗУ «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та постановою КМУ від 31.10.2012 № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Зважаючи на ці обставини ВПВС дійшла висновку, що автомобіль позивачки відчужений з дотриманням приписів законодавства України уповноваженим на те органом, тому відсутні підстави для зобов`язання військової частини повернути цей автомобіль колишньому власнику.
Також було зазначено, що позивачка обрала неналежний (неефективний) спосіб судового захисту, пред`явивши, зокрема, вимоги про визнання протиправним та скасування протокольного рішення робочої групи, акта про примусове відчуження майна та листа начальника обласної військової адміністрації про погодження протокольного рішення щодо примусового відчуження спірного майна, зобов`язання військової частини повернути їй як власнику згаданий автомобіль та ключі від нього.
Втручання у право власності позивачки відповідає критерію законності, переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів.
