Рішення ВС у справі № 907/742/16 від 16.02.2023 https://cutt.ly/x8UjtlU
У цій справі касант - ФДМУ стверджував, що на сьогодні відсутній висновок ВС щодо застосування ст.ст.388,392 ЦК України в подібних правовідносинах, а саме стосовно витребування на користь держави з чужого незаконного володіння державного майна (яке є пам’яткою культурної спадщини) та визнання права власності в разі наявності охоронного договору з користувачем такого майна. Це, на його думку, позбавляє державу в особі ФДМУ (власника) права володіння, користування та розпорядження майном.
У цьому аспекті ВС сформулював наступний висновок.
Виходячи із системного аналізу змісту положень ст.ст.18,23-25 Закону України "Про охорону культурної спадщини", укладенню охоронного договору, який за своєю правовою природою є адміністративним договором та має похідний характер, має передувати укладення цивільно-правового договору (найм (оренда), позичка, управління майном тощо), на підставі якого юридична або фізична особа за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини набуває право користування об'єктом культурної спадщини, що є пам'яткою національного значення. При цьому особі, яка набула права володіння, користування чи управління пам`яткою, забороняється передавати цю пам`ятку у володіння, користування чи управління іншій особі.
Таким чином, на підставі охоронного договору між власником і володільцем майна, що належить до об'єктів культурної спадщини, не виникають договірні відносини, пов`язані з володінням і користуванням зазначеним майном та наявність яких виключає застосування такого способу захисту прав власника, як витребування майна шляхом віндикації, оскільки за змістом ст.387 ЦК України вказаний спосіб захисту застосовується до відносин речово-правового характеру.
