Досить часто доводиться чути запитання: що робити, якщо батько або мати дитини виїхали за кордон, постійно там проживають, працюють та фактично не беруть участі в утриманні дитини? Чи можна в такій ситуації стягувати аліменти і чи матиме рішення українського суду реальне значення за межами України?
Так, можна. Сам по собі виїзд за кордон не звільняє батька або матір від обов’язку утримувати свою дитину.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Цей обов’язок не залежить від того, чи перебувають батьки у шлюбі, чи проживають вони разом з дитиною та в якій саме державі вони знаходяться.
На практиці потрібно розрізняти дві ситуації: коли рішення українського суду про стягнення аліментів уже є і коли аліменти ще взагалі не стягувалися.
Якщо рішення суду про стягнення аліментів уже є
Наявність рішення українського суду — це важлива частина справи, але якщо боржник постійно проживає, працює та отримує доходи за кордоном, одного лише українського виконавчого листа може бути недостатньо.
Для реального стягнення коштів із заробітної плати, банківських рахунків або іншого майна боржника, яке знаходиться в іншій державі, як правило, необхідно домогтися визнання та виконання рішення українського суду на території відповідної країни.
Така процедура передбачена міжнародними договорами України. Зокрема, у відповідних випадках можуть застосовуватися Конвенція про стягнення аліментів за кордоном 1956 року, Конвенція про визнання і виконання рішень стосовно зобов’язань про утримання 1973 року, Гаазька Конвенція про міжнародне стягнення аліментів на дітей та інших видів сімейного утримання 2007 року, а також двосторонні договори України з окремими державами.
Тому перше, що необхідно з’ясувати, — у якій саме державі перебуває боржник та який міжнародний договір діє у відносинах України з цією країною.
Перелік міжнародних договорів у сфері правової допомоги розміщений на офіційному сайті Міністерства юстиції України. Окремо можна перевірити міжнародні договори за конкретною країною.
Важливо враховувати, що з 29 грудня 2023 року для України припинила дію Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, відома також як Мінська конвенція, та Протокол до неї 1997 року. Тому користуватися старими порадами та зразками документів, підготовленими з посиланням виключно на цю Конвенцію, не варто.
З чого починати, якщо рішення вже є?
Насамперед необхідно звернутися до українського суду, який ухвалив рішення про стягнення аліментів, та отримати належним чином оформлені документи, необхідні для подальшого визнання цього рішення за кордоном.
Залежно від міжнародного договору та конкретної держави можуть знадобитися засвідчена копія рішення суду, документ про набрання ним законної сили, відомості про виконання або невиконання рішення в Україні, а також документи, які підтверджують належне повідомлення боржника про розгляд справи, якщо він не брав участі у судових засіданнях.
Остання обставина має особливе значення. Іноземний суд при вирішенні питання про визнання українського рішення перевірятиме не лише саме рішення, але й те, чи була особі, з якої стягуються аліменти, забезпечена можливість брати участь у розгляді справи.
Документи українського суду оформлюються відповідно до встановлених вимог. Крім цього, як правило, необхідний їх переклад на офіційну мову держави, в якій рішення має виконуватися, або на іншу мову, передбачену відповідним міжнародним договором.
Після підготовки документів вони направляються компетентному органу іноземної держави у порядку, визначеному конкретним міжнародним договором. У певних випадках це відбувається через Міністерство юстиції України та відповідне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, а в інших випадках допускається безпосереднє звернення до компетентного органу або суду іноземної держави.
Тобто універсальної процедури для всіх країн немає. Порядок стягнення аліментів із людини, яка проживає, наприклад, у Польщі, Німеччині, Італії чи Канаді, необхідно визначати з урахуванням міжнародного договору, який діє саме з відповідною державою.
Після того як компетентний орган іноземної держави визнає рішення українського суду та допустить його до виконання, подальше примусове стягнення здійснюється вже відповідно до законодавства цієї держави.
Саме на цьому етапі з’являється реальна можливість звернути стягнення на офіційні доходи або майно боржника за кордоном у межах процедур, передбачених місцевим законодавством.
А якщо рішення про стягнення аліментів ще немає?
Перебування другого з батьків за кордоном саме по собі не означає, що необхідно їхати до цієї держави та особисто подавати там позов.
Частина четверта статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає можливість розгляду судами України справ про сплату аліментів або встановлення батьківства, якщо позивач має місце проживання в Україні.
Крім того, відповідно до статті 28 Цивільного процесуального кодексу України позови про стягнення аліментів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Простими словами: у багатьох випадках мати або батько, з яким проживає дитина в Україні, може звернутися за стягненням аліментів саме до українського суду, навіть якщо другий із батьків фактично знаходиться за кордоном.
Після отримання рішення українського суду вже вирішується наступне питання — його визнання та виконання у державі, де проживає боржник, отримує заробітну плату, має рахунки або інше майно.
Водночас у деяких ситуаціях більш ефективним може бути звернення безпосередньо в іноземній державі. Наприклад, Гаазька Конвенція 2007 року передбачає механізми, за допомогою яких за певних умов можна звертатися до компетентних органів іншої держави щодо отримання рішення про стягнення аліментів, у тому числі коли одночасно необхідно вирішувати питання встановлення батьківства.
Тому вибір правильного способу дій залежить не тільки від того, де перебуває боржник, але й від того, чи існує вже судове рішення, де проживає дитина, чи відома адреса боржника, де він працює та чи має він офіційні доходи або майно.
Що робити із заборгованістю за аліментами?
Окреме питання — коли рішення суду існує вже декілька років, але боржник виїхав за кордон і фактично перестав сплачувати аліменти.
Не слід виходити з того, що сам факт проживання за межами України автоматично припиняє нарахування заборгованості.
У такій ситуації необхідно перевірити стан виконавчого провадження в Україні, отримати актуальний розрахунок заборгованості та з’ясувати, які саме виконавчі дії вже проводилися державним або приватним виконавцем.
Після цього можна вирішувати питання про використання міжнародної процедури для фактичного стягнення коштів за кордоном.
Важливо правильно визначити суму заборгованості та період, за який вона виникла, оскільки ці документи надалі можуть мати значення при зверненні до компетентних органів іншої держави.
Якщо невідомо, де саме проживає боржник
Це значно ускладнює справу, але не завжди робить стягнення неможливим.
Якщо відомо хоча б державу перебування, місце роботи, попередню адресу, інформацію про роботодавця, майно або інші відомості про боржника, їх потрібно зібрати та зберегти.
У міжнародних справах про аліменти правильне встановлення місця перебування боржника та джерел його доходу часто має не менше практичне значення, ніж саме рішення суду.
Якщо боржник перебуває в росії
На сьогодні між Україною та росією відсутній чинний міжнародний договір, який забезпечував би колишній механізм співробітництва компетентних органів щодо взаємного визнання та виконання судових рішень у цивільних справах.
Тому така ситуація є значно складнішою.
За відсутності міжнародного договору можливість визнання українського рішення може залежати від законодавства держави, на території якої заявник намагається домогтися його виконання, зокрема від застосування принципу взаємності.
Відповідно, стандартний механізм направлення документів, який використовується у відносинах із державами — учасницями відповідних міжнародних договорів, у такій ситуації застосувати не завжди можливо.
Скільки часу займає процедура?
Точного строку, однакового для всіх держав, немає.
Не варто розраховувати, що українське рішення буде визнане за кордоном протягом декількох тижнів. Необхідно підготувати судові документи, переклади, направити їх компетентному органу, після чого справа розглядатиметься відповідно до процедур іншої держави.
На практиці це може займати декілька місяців, а в окремих випадках — близько року або більше. Строк залежить від держави, повноти документів, необхідності їх виправлення або додаткового перекладу, місцезнаходження боржника та особливостей місцевої процедури.
Саме тому бажано від самого початку правильно визначити міжнародний договір, який підлягає застосуванню, та сформувати повний пакет документів. Помилка на цьому етапі може призвести до повернення документів і втрати декількох місяців.
Що важливо запам’ятати
Виїзд за кордон — це не спосіб позбутися обов’язку утримувати власну дитину.
Якщо рішення про стягнення аліментів уже є, необхідно з’ясувати можливість його визнання та примусового виконання в державі фактичного проживання або отримання доходів боржником.
Якщо рішення ще немає, у багатьох випадках спочатку можна звернутися до суду в Україні, отримати рішення про стягнення аліментів, а вже після цього розпочинати процедуру його виконання за кордоном.
У таких справах особливо важливо ще до подання документів з’ясувати, де саме перебуває боржник, який міжнародний договір застосовується у відносинах із відповідною державою, який орган уповноважений розглядати звернення та які документи і переклади необхідні саме для цієї країни.
Тому кожну таку ситуацію доцільно розглядати індивідуально. Правильно обраний порядок дій на початку справи дозволяє не витрачати час на направлення документів до органу, який не має повноважень їх розглядати, та значно збільшує шанси перейти від формального рішення про аліменти до їх фактичного стягнення.
