АТ звернулося до господарського суду з позовом до ПП, в якому просило зобов`язати повернути майно, а саме: дизельне паливо ДП-З-ЄВРО5-ВО в кількості 231,500 тон; дизельне паливо ДП-Л-ЄВРО5-ВО в кількості 18,94 тон, отримане на підставі договору про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню нафтопродуктів.
Рішеннями судів в позові відмовлено.
ВС погодився з відмовою та вказав: Суд мотивував рішення тим, що відповідачем було доведено той факт, що дизельне паливо, в тому числі, яке належало позивачу, та зберігалось на нафтобазі знищено в результаті обстрілів збройними силами російської федерації повітряними засобами ураження, у зв`язку із чим, зобов`язання щодо повернення майна, отриманого на підставі договору про надання послуг по прийманню, зберіганню та відвантаженню нафтопродуктів припинилось неможливістю його виконання, у зв`язку з обставиною, за яку не відповідає жодна зі сторін.
Відповідно до Акту про пожежу пожежею знищено резервуари відповідно до технічного паспорта технічні трубопроводи, насосна, автоматизована система комерційного відпуску та обліку світлих нафтопродуктів складу ПММ, автоматизована система обліку об`єму та маси нафтопродукту в резервуарах, паливно-мастильні матеріали у вигляді рідкого моторного палива об`єм та кількість встановлюється, система зрошування резервуарного парку, система вирівнювання шарів резервуарного парку, система раннього виявлення НС. Пожежею пошкоджено резервуари. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується не тільки факт знищення резервуарів, в які було злито дизельне паливо позивача, а й непридатність всього комплексу споруд, які знаходились на території нафтобази, на якій надавались послуги зберігання за договором внаслідок дії форс-мажорних обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції погодилася з висновком місцевого господарського суду про те, що з урахуванням приписів статті 607 Цивільного кодексу України зобов`язання між сторонами припинилось неможливістю його виконання, у зв`язку з обставиною, за яку не відповідає жодна зі сторін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду, зазначивши, що з огляду на припинення зобов`язання у зв`язку з обставиною, за яку не відповідає жодна зі сторін (дія форс-мажорних обставин), підстави для задоволення вимог про зобов`язання відповідача повернути знищене дизельне паливо відсутні.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було наведено підстав відхилення клопотання позивача про зобов`язання відповідача надати відповіді на поставлені питання в порядку ст.90 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції спростовуючи ці доводи скаржника зазначив, що Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі № 910/14795/20 зробив висновок про те, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони. Отже, виходячи з правового аналізу вищенаведених норм чинного процесуального закону слід констатувати, що письмове опитування учасників як свідків є одним із видів доказів, на підставі яких може бути встановлено наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторони. Втім, колегія суддів зазначила, що визначені в заяві питання не є тими, що спрямовані на встановлення обставин, що мають значення для справи.
Постанова ВС КГС від 29 липня 2026 року у cправі № 917/1414/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/138753846
