Існує велика проблема з пожиттєвими пільгами учасників бойових дій, які у свій час передбачили політики в чинному законодавстві без урахування спроможності Держбюджету.
Про це в інтерв'ю заявила Голова Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, народний депутат від «Слуги народу», Галина Третьякова.
Нардеп додала, що система підтримки ветеранів з використанням коштів Державного бюджету потребує трансформації та актуалізації відповідно до потреб ветерана. Зокрема, пропонується існуючі в законодавстві пільги для учасників бойових дій перевести у 2-3 річну грошову стипендію/доплату до основного доходу.
В цьому контексті рекомендується прискорити розробку та затвердження Плану заходів з реалізації безпосереднього процесу зустрічі демобілізованого з військової служби, а також створити Ветеранську патронатну службу, яка буде функціонувати ці 2-3 роки після завершення війни.
За словами Третьякової непрацюючі пільги треба замінити на те, що дійсно буде потрібно громадянам після демобілізації, зокрема, це житло, державна фінансова підтримка на період адаптації до мирного життя, реабілітація, відпустка (на яку в бюджеті також мають бути передбачені кошти), сприяння держави в досягненні захисниками економічної незалежності.
Після демобілізації військовослужбовець має мати щонайменше 2-3 місяці для того, щоб адаптуватися у цивільне життя, і отримувати дохід за рахунок держави на рівні середнього розміру грошового забезпечення під час служби.
Цей час на думку чиновниці потрібен демобілізованому Захиснику чи Захисниці, щоб, зокрема, прийти до ТЦК та СП для здійснення бюрократичних процедур, завітати до роботодавця, який зберігав за воїном робоче місце, навідатися до Ветеранської патронатної служби, побути з родиною, яка довго чекала, вирішити побутові справи, можливо, зайнятися громадськими справами, здобути додаткову чи часткову кваліфікацію, спланувати сімейну економіку.
Через ці 2-3 місяці державної підтримки та тісної взаємодії з Ветеранською патронатною службою демобілізований військовослужбовець має мати робоче місце, дохід, стипендію від держави до основного доходу, медичний захист, житло.
Що стосується стипендії на 2-3 роки, то її розмір повинен залежати від посади військовослужбовців під час війни, строку служби, кількості виконаних бойових завдань. Все це потрібно ретельно обрахувати. Це вже робота для Уряду. В той же час потрібно готувати системні законопроекти та розпочинати перемовини з МВФ щодо забезпечення поствоєнної адаптації. Адже це все стосується бюджетного фінансування.
"Очікується, що після 2-3 років державної підтримки учасник бойових дій зможе продовжити життєвий шлях вже без особливого супроводу держави", - додала Галина Третьякова.
