Рішення ВС у справі № 910/8316/20 від 04.10.2023 https://cutt.ly/YwYirYXg
Щоб переглянути скорочену правову позицію у справі тисніть на помаранчевий значок щита
У цій справі апеляційний господарський суд зробив висновок про те, що звернення податкового органу з кредиторськими вимогами до боржника є елементом відпрацювання податкового боргу, яке направлене на стягнення заборгованості, тому норма п.27 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" розповсюджується на спірні правовідносини, зокрема, на провадження у справах з процедур банкрутства.
КГС ВС не підтримав позицію апеляційного суду та зауважив, що подання позову про стягнення податкового боргу та подання кредитором заяви з кредиторськими вимогами є різними способами захисту порушених прав.
Законодавець розділяє поняття "заява кредитора з грошовими вимогами у справі про банкрутство" та "позовна заява майнового характеру", як і розділяє розміри ставок за подання цих заяв до господарського суду.
Оскільки положення ст.4 Закону України "Про судовий збір" розділяють ставки судового збору за подання позовної заяви та заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника, то такі заяви не можуть вважатися тотожними, а тому, пільга, передбачена п.27 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" не застосовується до заяви податкового органу з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність.
Податковий орган, звертаючись із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство або неплатоспроможність, сплачує судовий збір на підставі пп.10 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".
