Товариство звернулося до суду з позовом до Управління, Північного управління, за участі третьої особи - Казначейства, в якому просило: визнати протиправною та скасувати відмову Управління у повернені Товариству надміру сплачених сум грошових зобов`язань з акцизного податку,; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з «АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК НА ЛІКЕРО-ГОРІЛЧАНУ ПРОДУКЦІЮ» у розмірі 27254728,11 грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надміру сплачені кошти з « АКЦИЗНИЙ ПОДАТОК ВИНОРОБ ПРОДУКЦ, ДЛЯ ВИРОБ-ВА ЯКОЇ ВИКОРИСТАН СПИРТ ЕТИЛОВИЙ» в розмірі 679760,49 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на повернення надміру сплачених грошових коштів з акцизного податку, з урахуванням того, що жодних обмежень та заборон повернення суми акцизного податку, внесеної у рахунок погашення податкових векселів, Податковий кодекс України не містить.
ВС КАС погодився з рішенням та вказав, що суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що посилання контролюючих органів, що дія Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 за № 60, не поширюється на повернення суми акцизного податку, внесеної в рахунок погашення податкових векселів, є необґрунтованим, оскільки відсутність законодавчо визначеного механізму повернення відповідних сум не позбавляє платника податку пред`явлення вимоги про її повернення, як і такі обставини не позбавляють податковий орган обов`язку виконати набуті ним зобов`язання, виходячи з принципу належного врядування, що випливає з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що суб`єкт владних повноважень не може посилатися на відсутність нормативного акту та на відсутність механізму, як на підставу правомірності його бездіяльності та звільнення його від відповідальності у вигляді повернення надміру сплачених сум грошових зобов`язань з акцизного податку.
Постанова ВС КАС від 26 серпня 2026 року у справі № 520/13421/25 https://reyestr.court.gov.ua/Review/139254807
