Рішення ВС у справі № 911/2486/25 від 15.09.2026 https://t1p.de/h8viz
У касаційній скарзі боржник заперечував право нового кредитора на стягнення інфляційних втрат, оскільки право вимоги основного боргу залишилося у первісного кредитора та новому кредитору не передавалося.
КГС ВС зазначив, що інфляційні втрати за ст.625 ЦК України входять до складу грошового зобов’язання та є особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення.
Такі втрати є похідною вимогою від основного грошового зобов’язання, нараховуються на суму основного боргу та не є самостійним зобов’язанням. Без існування основного боргу право на їх нарахування саме по собі не виникає.
Новий кредитор відповідно до ст.514 ЦК України може набути лише ті права, які реально існували у первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент їх переходу. Оскільки право на інфляційні втрати є похідним, воно існує і переходить лише разом з основним боргом.
ВС зауважив, що окреме відступлення права вимоги на стягнення інфляційних втрат без одночасного передання права вимоги основного боргу позбавлене юридичного сенсу, оскільки такі нарахування не існують окремо від заборгованості, а прив’язані до простроченої суми основного зобов’язання.
Передача прав за ст.625 ЦК України можлива лише разом з основним грошовим боргом або як додаток до вже існуючого переходу прав за основним зобов’язанням. Якщо основний борг залишився у первісного кредитора, відступити право вимоги лише інфляційних втрат окремим договором цесії не можна.
