Однією з категорій скарг, що надходять до Міністерства юстиції України стосовно реєстраційних дій, вчинених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі – «ЄДР»), є скарги на державну реєстрацію припинення юридичних осіб. Офіс протидії рейдерству повідомив про одну судову справу щодо визнання протиправною державної реєстрації припинення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – «ТОВ») і скасування відповідної реєстраційної дії, яка нещодавно була розглянута Верховним Судом.
Так, у цій судовій справі позовні вимоги були обґрунтовані, зокрема, наступним:
– у заяві про державну реєстрацію припинення ТОВ, яку для вчинення відповідної реєстраційної дії було надіслано державному реєстратору засобами поштового зв’язку, міститься неправильне найменування організаційно-правової форми юридичної особи;
– підпис заявника (ліквідатора) на заяві про державну реєстрацію припинення ТОВ не засвідчено нотаріально;
– у матеріалах реєстраційної справи відсутні оригінали документів, на підставі яких проведено оскаржувану реєстраційну дію.
Серед висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26.11.2021р. у справі №520/4005/2020, для суб’єктів правовідносин у сфері державної реєстрації можуть бути цікавими, зокрема, такі:
1. Запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує, – якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема, якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі підроблених документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов’язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не тягне за собою наслідків.
2. Вимога про скасування запису в ЄДР про припинення юридичної особи, пред’явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача.
3. Наявність, зокрема, орфографічних та арифметичних помилок у документах, що подаються для державної реєстрації, а також незасвідчення нотаріально справжності підпису заявника у заяві про державну реєстрацію, у разі її подання поштовим відправленням, є підставою відповідно до положень статей 15, 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, а неусунення підстав для зупинення протягом установленого строку є підставою для відмови у державній реєстрації.
4. Висновок про те, що вказана помилка є незначною і її не можна віднести до такої, що не дає змоги однозначно тлумачити зміст заяви, є необґрунтованим, оскільки положення статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» не містить такого визначення, як незначна помилка, а навпаки з огляду на положення статей 15, 27 цього Закону визначено, що невідповідність документів вимогам, установленим статтею 15 цього Закону, у тому числі наявність орфографічних помилок, є підставою для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації.
5. Висновки про те, що відсутність реєстраційних документів у відповідного суб’єкта, уповноваженого на зберігання таких документів, не є підставою для скасування реєстраційної дії, не можна визнати цілком обґрунтованими, оскільки реєстраційна справа як сукупність документів, що подаються для проведення реєстраційних дій, у відносинах щодо оскарження цих реєстраційних дій, у тому числі з підстав невідповідності поданих на реєстрацію документів вимогам закону, є тим доказом, що може підтвердити/спростувати наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
